Українська міфологія - Володимир Галайчук
Оберегом від відьми було й так зване «живе срібло» (ртуть). Його тримали в хліві або заливали у висвердлений у розі тварини отвір:
— «Колись в моєї матерє […], то було таке живе срєбло. Оно — така бутилочка, як палочка. І пол теї бутилочки було. І вона казала, якшо… значить, то вєдьма не ’зьмé… як то срєбло держать в хлевє, то вєдьма не ’зьмé, не попортить корóви. […] І вона його держала, і казала, шо сьо проти вєдьми».[1910]
— «Ето й я ше колись в дитинстві робив, шо на самому кінчику просвердлювали дирочку і туди — срібло, так як з градусника оцево. І туди заливали цей і заліплювали дирочку. Ото вже, каже, відьма не вóзьме».[1911]
На Гощанщині корові в ріг засипали освячений мак, після чого затикали отвір осиковим кілочком: «Корові рога одрізували, засипали туди мак-видюх свячений, шоб відьма не чипала. Клиночком з осики забивали».[1912]
За відомостями з Березнівщини, як оберіг від відьми також використовували лиштву з похоронних хоругов: «Хворенгви. То вони стояли, їх так беруть, як покойник умер, і ціє погребéнніки йдуть хоронить. Заходять на мóгилки, а ціє хворенгви зберігалися у каплицах у могилóк. От. І йшли надвір, ставіли, скажем… в хату їх не заносили, але під холодну будівлю. От. А тодє їх… з їми сопровождає цього ж… покойніка, і відносять їх назад. Там уже як принеслó на мóгилки, там похоронили, і там же оставляють циє хворенгви. В капличці тій. Ну, скажем, корова дає молоко таке… мастіт такий, з кров’ю молоко. Або — вродє — все добре, і начінає біцца, не стає давать молока. І таке буває: вроді, нічого немає, і корова мокра робицца вранці, роса на їй. Значить, ідуть туди, до тих хворенгв, і пару ниточок одрєзують. Ото там такиє хрóмки. І заварачують їх у таку… пакєтік такий, трап’я´чий, трапéйний, і прив’язують корові на шию. О. Бо їє гонить будто… те каже — шо ласочка гонить, те каже — шо якась… якийсь злий дух, те каже — шо вєдьма зробіла. Ну таке… [То або на шию], або між рогі. Ну та’ як оцьо два рогі, вєровочкою, і посередóнці тут така є ямочка у корови, і маскірують у ту ямочку, шоб наветь другіє не помєчали цього. Потому шо це… ведьмó ведьмей знають своїх. І як вже хто знає цьо, то вже не має сили воно».[1913]
На Сарненщині переганяли корову через нит (начиння ткацького верстата): «Казалі тото… дехто гето хтось таке робів… шо клалі нит. А чого нит клалі, то я вам не скажу. Той, шо кросна ткалі, знаєте, — нит. То казалі — клалі, да вже перегонят чорез йóго худобу. А чого йогó клалі, перегонили через то худобу, то я не знаю».[1914]
Широкий арсенал оберегів від відьми для корови описала респондентка із с. Бірки на Любешівщині. Окрім усього іншого, тут використовували так званий «магічний квадрат», добре відомий іще з часів раннього християнства: «На рокове свєто… завтра Іван чи Петро — узьми кóсу і до сходу сонця, таково, як сонце сходить, і таково убведи, тут начни в дверох, і такво обведи, і заткни косу за кроквину, то корови ходять і всьо. Обпісáти хлива. Полностью. А во таково, як тут є в нас подвір’є, і такво обпіши і заткни туди. Можна і перед заходом, і з заходом, ну, шоб сонце зайшло. І якшо хлева поставиш, держóш у хліві то, ну… узьми градусника і такво у вушак умуруй. І вмуруй, ну, як він показує, отак. Ше напішу, одную тую… табличку у хлів. У хліві, віте, раз дойшли… Табличка пишеця у хлів, шоб добра була худоба, вестóся. Піши:
С А Т О Р
А Р Е П О
Т Е Н Е Т
О П Е Р А
Р О Т А С
О, і воно так виходить, і так виходить. Ото як поставіш хлева, прибий чи напиши на тому. Ото схавай. Всьо. У хлів, шоб вєдьми не приходили. І тогó… і градусника… замуруй… Живе срібло, воно іде од вєдьми… Я знаю, шо й як хату закладають, то кладут живе срібло. Я знаю, шо били градусники, і ділили, і на то всьо йде».[1915]
До першого вигону корови нерідко промовляли спеціальне замовляння «од вєдьми». Зокрема, на Камінь-Каширщині, б’ючи корову свяченою вербою під час першого вигону, примовляли: «Свята верба, не допусти злого до мого добра», — і прив’язували вербу корові до рогів.[1916] Загалом же замовляння від відьми (як на вигін, так і на повернення лактації) доволі різноманітні:
— «Прішла вєдьма до ворот, ворот не одкріла, дойоночку об камінь розбіла, моє коровкі Матронкі молока не вдоїла».[1917]
— «Місяць в небі, мертвий в гробі, щука-риба в морі. Як зійдуця ціх три брати пити, тоді прийде відьма од моєї корови молоко одбити. Пчолам меду не з’їдать, мертвим вина не попивать, — од моєї корови відьмі молока не забрать».[1918]
— «…йшло трох святих […] Пречиста свята Мати — вєдьми не допускати: шоб не ходила на дойку задом, синіх жил не напінала, червоної крові не зворочала».[1919]
— «Ідеш ти, коровка, на зелену травицю, на чисту водицю. Пасись і брикай, вєдьмам-ворогам очі закидай».[1920]
— «Іди, моя коровка, на пашу, шоб ти по-ведмедечи наєдалась, по м’єрі води напівалась, лисиччинимі когтямі од злих лихих ворогов одгребалас».[1921]
— «Як не боїца медвєдь, лєсом ідучи-ревучи, шоб так не боялас і Степіна коровка, в лєсі йдучи. Шоб не боялас ні чоловікув, ни жінок, ни хлопців, ни девок, ни маленьких деток. Я коровка — матунька, я того всього не боюсь — ножками одоб’юсь, хвостиком одмахнусь, рожками одколюсь, бровками одморгнусь, поганих людей не боюсь. Дай Бог час і пору мойму слову».[1922]
— «Добрий день, моя коровка, тобі загород на чотирох углах. В одном углє огонь горит, в другом углє вода стоїт, в третьом углє метніца, в четвертом углє коровка стоїт. Да іді ти, коровка, полямі, лугамі, зеленимі вересамі. І пошла моя коровка полямі, лугамі, зеленимі вересамі. Скуль узяліса сорочкі, знялі з моєї коровкі врочкі, понесли їх на Сиянську гору. На Сіянськой горе Божа Маті ходіла, травку саділа й полівала. То не Божа Маті, то сам Ісус Христос травку садів і полівав. Там моя коровка ходіла, сю травку з’єдала. Шоб моїй коровці щогодіни, щомінути молочко прибувало, густа сметанка, жовте маслечко. Хто моїй коровці хоче наврочить, хай по сраці язиком поволочить. Поляно в комині, а печено в печі — не боїця моя коровка поганої речі…»[1923]
Схожі обереги (свячену воду, свячену вербу, громничну свічку, великодній рушник, великодній ніж, хліб) використовували й для обходу худоби
