Приручити Дикого - Анна Лященко

Раян

Карада з матір'ю вже відбули в екіпажі. До кордону Диких Земель ми рухатимемося паралельним курсом, швидше за все, нам доведеться тупо намотувати кола.

Хлопці вже нудьгують і хочуть якнайшвидше потрапити додому. Істинна Деяна летить із нами, як і дружина Кая. Але в обох новостворених сімействах все не так гладко, як хотілося б. Кай і Лола люблять один одного, я це бачу, але ініціалізація Істинності, як я зрозумів, відбулася не за взаємною згодою. Чи був ініціатором наставник, я не знаю, але він не розмовляє із дружиною. А в екіпажі з Карадою та її матінкою в Дикі землі їдуть двоє чарівних малюків двох та трьох років. Це діти Лоли та Кая?? Навряд чи. В цьому випадку Істинність прокинулася б набагато раніше! Як мінімум при зачатті.

Жодних подробиць Кай не розповідає. Близнюки спробували розпитати наставника, але в результаті змушені були приземлитися і регенерувати, обидва. Потім наздогнали нас на вечірній стоянці, але тепер облітають Кая стороною.

Я теж не ризикую лізти із запитаннями. Якщо Кай захоче, то розповість сам. Перспектива лікувати укушений бік мене не спокушає.

Ситуація у Деяна та його дружини не набагато краща. Хоч я і провів шлюбний обряд, і дівчина вирушила з нами, видно, що й у цих двох молодят далеко не все гаразд.

На ніч усі жінки, у тому числі Лола з Тріс зупиняються в готелі, як і Карада з матінкою. Вперте небажання матінки обертатися, тепер грає на руку Лолі, тому що її діти ще не можуть літати. Спостерігаючи за наставником, я все більше переконуюсь у тому, що наявність дітей у нової дружини виявилася і для Кая сюрпризом.

Ми летимо досить повільно, раз у раз, роблячи привали, щоб перепочити та дочекатися екіпажу. Видно, що Лола не звикла до тривалих перельотів, але Кай завзято ігнорує її, а сама попросити про перепочинок вона явно не наважується. Зрештою, пропоную їй далі вирушити в екіпажі, аргументуючи це тим, що малюкам потрібен нагляд. Хоча я й бачу, що Карада непогано справляється, та і її мати не заперечує проти присутності дітей. Про всяк випадок пропоную найняти ще один екіпаж. Але Карада просить залишити дітей з ними, до того ж ніхто не заперечує проти присутності Лоли.

Карада

Погода зіпсувалась, пішов дощ, і дорога в деяких місцях перетворилася на болото. Наш екіпаж кілька разів застряг. Але що нам бруд, коли з нами сім драконів! Без особливих зусиль вони витягують нас із будь-якої калюжі. Найбільше намагається допомогти, звичайно, золотий дракон. Мама навіть пожартувала, що він, напевно, спеціально розкопує ями на нашому шляху, щоб потім героїчно допомогти нам подолати чергову перешкоду. Ми, звичайно, посміялися, але я не здивуюсь, якщо це насправді так.

Моя дракониця гостро реагує на присутність золотого дракона. Як тільки вона відчуває його поруч, починає вити та скиглити, вимагаючи її випустити. Якоїсь миті, коли я задрімала, вона взяла владу над нашим тілом у свої лапи та буквально виштовхнула мене з екіпажу!

Тільки-но опинившись зовні, я обертаюся, і ми злітаємо в повітря під обурені крики матінки.

Я намагаюся зупинити свою звірюгу, але вона знову ігнорує мене, як тоді, під час навчальних польотів. І зараз вона знову вперто летить назустріч золотому драконові. І в той момент, коли здавалося б, вже не уникнути зіткнення, ми одночасно з принцом злітаємо вертикально вгору і деякий час летимо майже торкаючись грудьми. Потім синхронно виконуємо кульбіт назад і плануємо на невелику галявину. Те, що сталося потім, здалося мені цілковитим безумством! Принц з риком опанував мною, а моя звірюга муркотіла і стогнала під ним!

Це було шалене зліяння двох зголоднілих тварин! Саме те, чого найбільше боялася і про що завжди попереджала мене матінка! Звірячі інстинкти перемогли, і від моєї цивілізованості не залишилося й сліду! Мало мені цієї ганьби, то золотий дракон ще й злетів у повітря і виконав переможний танець. А моя драконяча іпостась на очах у всіх притискається до нього і муркоче на всю горлянку!

Ми приземляємось біля екіпажу і мені, нарешті, вдається взяти ініціативу до своїх рук, і я повертаю собі людську подобу. Але мама з такою зневагою дивиться на мене, що я від сорому готова провалитися крізь землю.

Кай

Я не вірю своїм очам! Я бачу золотого дракона, що танцює в повітрі танець переможця та пісочну драконицю з червоним гребенем, що притискається до нього. Карада та Раян! Разом! І, здається, вони не лише літали…

- Каттар, ти це бачив? Невже вони нарешті помирилися?

- Не вони, Кай, а тільки дракониця Каради, і дівчинка їй цього не пробачить. Повір мені, я добре знаю своїх жінок. Тепер все стало ще гірше.

***

Раян

Погода зіпсувалася, і нам час від часу доводиться витягувати екіпаж із бруду. Матінка Каради дивиться на мене так, ніби негода це моїх лап справа! Як мінімум мене підозрюють у тому, що я викопую ці прокляті ями на дорозі! Можна подумати, що я отримую задоволення, забруднюючи свою золоту луску в багнюці!

Я хоч і люблю перебувати в драконячому вигляді, але в таку погоду я з великим задоволенням лежав би десь у печері! А ще краще, у ліжку з гарячим чаєм та захопливою книгою!

Кілька разів я боровся з бажанням підхопити екіпаж лапами та забрати кудись ближче до кордону. А ще краще, витрусити від туди всіх окрім Каради й забрати її до своєї печери. Ех, мрії, мрії!, борюся зі своїми звіриними бажаннями, і натомість у черговий раз витягую екіпаж із бруду і ставлю його на дорогу.