Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Ролена змахнула густо нафарбованими віями, і рожевощоке її обличчя набуло безглуздо-мрійливого виразу.
Навіть губи прочинилися й волого заблищали від солодких думок, які миттєво запаморочили королеві голову.
– Кохання Адвіана? – млосним шепотом перепитала вона.
Бір примружив очі, багатозначно кивнув.
– Так, Моя Королево, я обіцяю, що з моєю допомогою ви отримаєте кохання наслідного принца Уаджита. Якщо я здобуду повну владу над дівчиною і зможу вивчити всі можливості людської крові… Звісно, закон охороняє її, але ж тут ідеться про більш значущі речі, – закінчив він, інтимно знизивши голос, і взявся терти верхню повіку, що мимоволі засмикалася від нервового нападу.
Але Ролена, захоплена своїми мріями, нічого не помітила і запитала:
– А друга дівчина? Вона тобі не потрібна?
– Друга – така собі простенька, і сили в ній немає. Потрібна саме та, котра зветься Інгою! – відповів чаклун.
Даючи королеві надію на здійснення мрії, Бір дуже ризикував, але наважився і все ж таки стрибнув головою в прірву, не думаючи про наслідки.
Він не мав ані найменшого уявлення про те, як виконати обіцяне, але зараз такий факт його майже не турбував.
Ненаситна злість клекотіла в душі. Він бажав помститися Інзі за зухвалість. Помста затьмарювала і голос розуму і всі інші почуття.
Біра ніхто раніше так не принижував. Навпаки, багато хто вважав великою честю домогтися уваги королівського чаклуна: адже це означало подарунки і певні привілеї.
Тому Бір так розлютився. Дістатися до дівчини, взяти над нею безроздільну владу, показати, що вона – ніщо, лише дурна лялька, яка мусить підкорятися. Тільки це хвилювало Біра, а все інше здавалося прахом у порівнянні з руйнівною жагою помсти та невгамованим бажанням.
Бір дивився на Ролену з непроникним обличчям, з ласкавою посмішкою на губах.
Але розум його ретельно оцінював те, що сталося, зчитував настрій Ролени і шукав найкращий і найбільш вигідний вихід. Вигідний, насамперед, для самого Біра.
Ренальд цілком здатний розповісти Ролені про спробу взяти Інгу силою. Не те, що здатний, а напевно візьме і розповість.
Та тільки це всього лише слово одного проти слова іншого. Сам Ренальд нічого не бачив, тому клястися ні в чому не стане. А Інгу, тим часом, дуже просто можна звинуватити у брехні та у буйній неконтрольованій поведінці.
Очі Біра вміло грали, висловлюючи різноманітні почуття, які він нібито не зумів приховати, хоч і дуже намагався.
– Ти про щось не договорюєш, – попавшись на вправну гру, промовила Ролена.
– Ні, моя пані, я нічого...
– Не бреши своїй королеві! – Ролена підвищила голос.
Чаклун заклопотано зітхнув і проговорив, нарочито неохоче:
– Сьогодні вранці ця дівчина напала на мене в моїй лабораторії. Я покликав її для розмови...
– Напала на тебе? – Ролена так здивувалася, що навіть піднялася, спираючись долонею об край витонченого обіднього столу.
– Саме так, Ваша Величносте. Я запросив її до себе, щоб розібратися більш докладно в тому, як вони з подругою сюди потрапили. Спершу ми розмовляли. Вона щось згадала, розплакалася. Я обійняв її, щоб заспокоїти, а вона... навіть гадати не хочу, що це дівчисько собі надумало, що уявило, – Бір зобразив на обличчі гримасу несправедливо скривдженого, – Схопила колбу, в якій зберігався ваш крем, розбила, а потім намагалася розпороти мені горло уламком скла... Мене хвилює її душевне здоров'я, чого завгодно від такої можна очікувати, – промовив Бір, знов намагаючись спрямувати емоції королеви в правильному для себе напрямі.
Ролена спершу насупилася, зсунувши до перенісся свої темні соболині брови, а потім раптом весело засміялася, і навіть у долоні заплескала від захвату.
– Яка смілива і відважна дівчина! Просто захват! Я її розумію і повністю підтримую. Мені б теж не сподобалося, якби мене стали втішати без моєї на те згоди.
Не такої реакції очікував Бір, ледь зубами не заскреготав, але одразу ж міцно зціпив щелепи і стримав свої почуття.
– Так, це справді було смішно, Ваша Величносте, особливо те, що в неї все вийшло... – Бір відсунув комір камзола, продемонструвавши Ролені ледь помітний слід від рваної рани.
– Ну то й що? – продовжуючи сміятися, запитала Ролена, – хіба тобі це зашкодило? Уже й не видно нічого!
– Тільки тому, що я знайомий з основами цілющої магії.
– Ну і чого ти скаржишся? Навпаки – хоч якась розвага. Вважай – це була перевірка твоїх здібностей.
– Можливо! Але дівчина не знала, що моя сила мене захистить і різала напевно, із задоволенням... Насторожує те, що вона холоднокровно готова вбити лише за один невинний поцілунок. І це при тому, що вона вже не незаймана дівчинка! Вам це не здається тривожним сигналом?
– Не згущуй хмари над озерною гладдю, – відмахнулася Ролена, – і залиш її в спокої. Звісно, я поміркую над твоєю пропозицією, дуже вже вона спокуслива! – Ролена мрійливо зітхнула і тут же знову стала серйозною: – А до дівчинки більше не підходь... поки що, принаймні. Незаймана вона чи ні – не твоя то турбота!
