Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Гарне питання. Сніжані весь цей час було настільки не до фестивалю, що вона ще навіть не думала, що вдягне на його відкриття. Хоча їй, взагалі-то, і думати особливо не доведеться. У її гардеробі було єдине вбрання для урочистостей — темно-синя оксамитова сукня. Вона надягала цю красу, коли її везли до палацу. Мабуть, згодиться і для фестивалю. Чи для балу сукня надто стримана? Втім, вибору все одно немає.

— Я буду у темно-синьому.

— Покажеш?

Сніжана неохоче підвелася і попрямувала до шафи.

— Ось, — відчинила дверцята.

За виразом обличчя Ларітти вона зрозуміла, що вбрання надто скромне.

— Я приїхала на фестиваль без нічого, — пояснила Сніжана. — Не було часу зібратися. Взяла із собою лише кілька суконь.

Південниця по-діловому стала прикидати, чи можна за ніч трохи переробити вбрання, щоб воно більше підходило для балу, але далі відбулася сцена майже як з казки про Попелюшку. Двері в покої відчинилися, і на порозі з'явився лакей.

— Пані Анабель, вам просили передати подарунок.

У руках слуга тримав вбрання, накрите чохлом. Таких чохлів Сніжані бачити ще не доводилося. Він був зроблений із вишуканої щільної дорогої шовковистої тканини, розшитої позолотою. Якщо один чохол уже схожий на витвір мистецтва, що ж тоді під ним?

Лакей обережно передав Сніжані свою ношу і з поклоном вийшов. Ларітта захоплено зітхала. І в Сніжани серце барабанило від радості. Вона чомусь подумала, що це подарунок від Крайдана. І його «термінові справи», всупереч її побоюванням, не були неприємностями. Він відлучався, щоб купити їй сукню.

— Знімемо чохол? — не терпілося Ларітті.

Сніжана кивнула, і південниця почала акуратно знімати з вбрання тканину чохла. Чим більше відкривалася сукня, тим більше захоплених вигуків видавала Ларітта, і тим більше стискалося в грудях Сніжани. Спочатку їй просто здалося, що вбрання їй знайоме, десь вона його вже бачила. А потім вона впізнала його — майже точнісінько в такому була зображена схожа на Сніжану дівчина, портрет якої служив ілюстрацією в історичному трактаті. У тому самому — врученому Сніжані принцом Твінсеном. Здається, вона здогадувалася, чий це подарунок. Але чого хоче принц? Що це за натяки?

— О, та тут і записка є, — Ларітта зняла аркуш, прикріплений шпилькою до ліфа, і простягнула Сніжані.

У записці була лише одна фраза:

Буду радий бачити тебе на відкритті фестивалю в цьому.

— І ти кажеш, що не маєш таємного шанувальника? — Ларітта закотила очі і зітхнула з легким сумом.

_________________________________

Нова робота ШІ — розкішна сукня від таємного шанувальника.