Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Ларітта почала вмовляти негайно приміряти вбрання, але Сніжана не поспішала. Вона взагалі не знала, що з цією сукнею робити. Прийняти подарунок? Але чи не сприйме це принц як знак прихильності з її боку? Може, краще відмовитись — повернути подарунок назад? Але Сніжана не знала тонкощів місцевого етикету. Раптом така поведінка розцінюється тут як неповага до королівської особи з усіма наслідками?

Радитися з Ларіттою Сніжана теж не вважала хорошою ідеєю. Не настільки вона довіряла південниці, щоб розповісти, що подарунок від принца. Ларітта якось сама обмовилася — все, що буде сказано дівчатам-учасницям фестивалю, може бути використане проти тебе. Тому Сніжана не придумала нічого кращого, ніж повісити поки що сукню в шафу.

Ларітта була розчарована, але недовго. Незабаром і її увагу, і увагу Сніжани привернув шум, що долинав з вулиці — урочисте виття фанфар. Вони обидві приклеїлися до вікна.

— А ось і Б'ютріс завітала, — усміхнулася південниця. — Що я казала? Приїде останньою і зробить із цього цілу виставу.

Те, що відбувалося за вікном, справді було схоже на помпезне шоу. Одна за одною у двір в'їжджали карети — яскраво червоні, під колір призахідного сонця. Всі коні, запряжені в карети, були як на підбір однієї породи. Чорні із золотистими гривами. У гармонії з гривами блищали позолотою емблеми роду на дверцятах карет.

У першому екіпажі прибули музиканти із фанфарами. Вони виставили довгі труби, прикрашені прапорами, прямо з вікон і виконували туш, такий гучний і урочистий, що мертвих підняв би з могил.

Друга карета з відкритим верхом була повна циркачів. Вони віртуозно жонглювали кулями, булавами та кільцями. Декілька наступних карет займали жінки у вишуканих вбраннях.

Усі, хто прибув, вишикувалися біля входу до палацу, утворивши живий коридор. І лише після цього на подвір'я в'їхала ще одна карета. Найбільша, найпишніша. Декілька слуг підскочили до дверей, щойно карета зупинилася.

Сніжана не сумнівалася, що Б'ютріс вийде саме з цього пафосного транспортного засобу. Уява одразу ж намалювала образ — висока красуня з яскравими виразними нахабними рисами обличчя та зухвалою манерою поведінки.

Яким же було здивування, коли підтримувана слугами з карети вийшла винуватиця всього цього галасу. Маленька, максимум півтора метри, дівчина з обличчям порцелянової ляльки. Точніше, вона була б схожа на милу ляльку, якби мала більші очі. А так її дрібні риси обличчя більше асоціювалися із пташиними. І хоч образ зовсім не збігся з тим, що малювала уява, все ж таки бляклою її назвати було неможливо. Щоправда, лише через зовнішню мішуру — яскраво-червону сукню та дорогі прикраси.

Б'ютріс зустріли оваціями та новою порцією трубного реву. Якщо вона хотіла, щоб увесь палац спостерігав її приїзд, вона свого досягла. Сніжана була впевнена, що більшість придворних і всі дівчата-учасниці фестивалю до одної зараз поприлипали до вікон і з цікавістю споглядають шоу.

— Моя задумлива високосте, не хочете подивитися шоу? — покликав Мерфіль із підвіконня.

Твінсен неохоче підійшов до вікна. Побачив приблизно те, що й очікував: коні, люди, карети та зірка вистави — Б'ютріс. Все строкате до різі в очах і галасливе до різі у вухах.

Але Твінсена спектакль залишив байдужим. Сьогодні він мав гарний настрій, і навіть шумне прибуття Б'ютріс не зіпсувало його. Твінсен з недавніх пір виявив, що витівка з фестивалем перестала його дратувати. Тепер йому було цікаво. Він знав причину — Анабель, ця диявольськи гарна пінічниця. Витончена, розумна, зухвала. Він уже три ночі поспіль провів з думками про неї.

Твінсен все ще не міг зрозуміти, що робити зі своїм потягом. Йому хотілося флірту, залицянь, гри. Йому хотілося викликати в ній потяг у відповідь. Уява малювала таємні зустрічі, дотики, поцілунки. Заборонені стосунки, що хвилюють…

Твінсен відчував приємне передчуття від завтрашнього відкриття фестивалю, яке завершиться балом. Він зможе танцювати з Анабель. Однією рукою стисне її долоню, іншою торкатиметься відкритої спини. Вона зробить високу зачіску — підніме волосся, і він матиме можливість дивитися на її тонку шию і спокусливі ямочки біля ключиць.

Йому захотілося, щоб на балі вона була в такій самій сукні, як його юнацьке кохання — діва з ілюстрації в книзі. Він дав кравчиням завдання. Вони працювали без сну і відпочинку і впоралися вчасно. Твінсен відчував хвилювання, коли відправляв лакея передати подарунок. Ще ніколи в житті йому так сильно не хотілося, щоб подарунок припав до душі.

Фанфари зазвучали з новою силою, вириваючи Твінсена з його фантазій.

— Як вам вистава? — Мерфіль усміхався.

— Якщо ціль цього видовища — зібрати якнайбільше глядачів, то Б'ютріс можна привітати з успіхом.

— Думаю, вона старалася здебільшого для одного глядача, — Мерфіль закинув ногу на ногу.

— Маєш на увазі мене?

— Звичайно. Тут усі полюють на ваше серце.

— Тоді вона обрала неправильну тактику. Мисливці не створюють шуму, навпаки, маскуються — підбираються до жертви непомітно.

Мерфіль засміявся.

— Сьогодні ви несподівано глибокодумні та дотепні, моя філософська високосте. Але дозвольте зауважити, що тактика буває різною. Я теж яскравий і дзвінкий, — блазень потряс головою, і бубонці на його ковпаку слухняно задзвеніли. — Але саме яскравий маскарад іноді чудово присипляє пильність.

— Це ти про свою здатність підкрадатися непомітно?

— Це я про те, що не варто недооцінювати мисливський інстинкт суперника.

Твінсен знав, що Мерфіль нічого не каже просто так. Але цього разу не став розшифровувати його шараду. Як тільки фанфари замовкли, голову знову мимоволі зайняли думки про Анабель.

Крайдан сидів за столиком у таверні «Вечір біля каміна». Саме цей тихий дорогий заклад для вищих верств знаті було зазначено у записці, яку йому передали. Це сталося, коли він провів Сніжану до дверей її покоїв. Не встиг навідатися до себе, як лакей зупинив його та вручив послання.