Та, що пробуджує дар - Ірина Герасимова

– Він, звісно, красень, але Ромєк припав мені до душі. Ти, мамо, чоловіка для мене шукаєш чи робітника?

– І того, і іншого. Твоє заміжжя – єдиний шанс, щоб у хазяйстві з'явилися чоловічі руки. А цей Ромєк  такий кволий, і зовсім не через поранення!

– Він просто сухорлявий. Нічого, зміцніє. Я також не в тебе вдалася статурою. Ми з ним підходимо одне одному.

– Ох, дочко, я не можу цього схвалити. Він зовсім дитина, і сільського життя не знає. Мало нам хлопчаків, ще одного на шию вішати!

– Чому на шию? Він буде допомагати. Це зараз йому ще не можна, але він швидко одужає!

– От тоді й подивимося, Ліоко, на що він здатний. Я своєї згоди поки не даю, май на увазі. Не заради нього розмову заводила.

Дівчина вискочила з хати із сердитим виглядом, на очах її бриніли сльози.