Книга імен - Джил Грегорі
— РПЛ? Це означає...
— Рівновідстанева послідовність літер — так звані стрибки. — Рабин відкинувся в кріслі. — Комп'ютер відстежує потаємні слова та фрази, зашифровані в Торі й інших текстах. Їх удається виокремити в рукописах, тому що літери, з яких складаються приховані слова, знаходяться на однаковій відстані.
Девід наморщив лоба.
— Повторіть трохи повільніше.
— Скажімо, ви починаєте з будь-якого місця в Торі...
«Рабин Кардоза — терпеливий учитель», — мусив визнати Девід.
— І з цієї літери даєте комп'ютеру програмне завдання «перестрибувати» вперед або назад через ту або іншу кількість літер — скажімо, десять. Комп'ютер «перестрибує» на десяту, двадцяту, тридцяту літеру і так далі й роздруковує кожну десяту літеру.
Девідові полегшало, бо він почав розуміти систему.
— А отримавши роздруковану вибірку, ви прочісуєте її в пошуках осмислених слів і фраз.
— Правильно. — Глибоко посаджені очі Йосефа схвально блиснули. — За допомогою комп'ютера можна запускати РПЛ у будь-якому напрямку: уперед, назад, по діагоналі, по горизонталі й по вертикалі. Можна змінювати як довжину стрибка, так і напрямок пошуку з будь-якої вихідної позиції. Упевнений, ви усвідомлюєте, що такий пошук неможливий із пером і папером, навіть якщо працювати роками.
— А комп'ютер робить це в лічені хвилини, — кивнув Девід. — А коли ви опрацьовували фрагменти Адамової Книги імен, який застосовували стрибок, щоб виявити ламед-вовників?
В очах рабина промайнула іскорка. Йосеф усміхнувся, але відповідь дала Йаель, і її соковитий гортанний голос заповнив тишу бібліотеки.
— Тридцять шість. Відстань, яка відкрила імена ламед-вовників, дорівнювала тридцяти шести літерам.
Девід на мить онімів. Прозора простота того, що він зараз почув, не одразу дійшла до свідомості. Раптом він видався собі зовсім крихітним, — і задум безкінечного знання, безмежності Божественного генія та плану в усьому — упродовж тисячоліть — вразили його, мов блискавка. Хоч Адам дав наймення всім створінням Божим і записав їх у Книгу власною рукою, Бог усе ж таки приховав свій секрет у тексті. Імена всіх воістину праведних душ.
У Девіда розболілася голова від намагання все це осягнути.
— Бог знає все, — стиха промовив рабин. — Отже, він одвічно знав, із самого початку, навіть коли Адам писав свою Книгу, імена всіх ламед-вовників у кожному поколінні.
Девід зірвався зі стільця й заметався по кімнаті. Усі мовчки стежили за ним.
— Ми маємо свободу волі — як і Адам, — провадив далі Кардоза. — Бог не водив його рукою, коли той писав, проте все міститься в Адамовій Книзі.
— Ім'я кожного ламед-вовника від початку світу... — видихнув Девід, — приховане в Адамовому переліку всіх живих істот. — Він стояв перед скляними дверима, дивлячись на людей, що працювали за столами, і раптом рвучко повернувся.
— Якщо Богу відомі імена всіх ламед-вовників, Він також мав знати імена гносеїв та інших ворогів Божих.
— Амалик. — Очі Йаелі розширилися. — Із роду в рід вони виступають проти єврейського народу — і проти Бога.
— Амалик? — Девід похитав головою. Він ніколи не чув такого терміна.
— Це плем'я, яке переслідувало синів Ізраїлевих, коли вони мандрували пустелею після втечі з Єгипту, — пояснив рабин Кардоза. — Вони нападали на синів Ізраїлевих із тилу, вбивали їх тисячами. Книга Виходу оповідає про ту битву: коли Мойсей здіймав руки до Бога, то перемагав Ізраїль, та коли він знесилювався й опускав руки, перемагав Амалик. Тоді Аарон і Хур рушили на допомогу Мойсею. Вони підтримували руки йому — один із цього боку, а один із того — і перемогли сини Ізраїлеві Амалика.
Йосеф важко зітхнув.
— Хоч Ізраїль і винищив Амалика, наші рабини наполягають, щоб ми ніколи не забували про те плем'я. Розумієте, Девіде, Амалик повстає знов і знов у кожному поколінні, щоб стерти на порох юдеїв. Таке траплялось, і не раз. Аман, Ірод, Гітлер, і навіть нині...
З роду в рід. Від цих слів у Девіда захололо серце.
— А яка гематрія в Амалика? — вигукнув він.
— Двісті сорок, — відповів рабин Кардоза. — А що?
Девід кинувся до дверей і озирнув бібліотеку.
— Де Беньямін? Мені потрібен щоденник.
Рабин подивився зі здивуванням і без зайвих слів пішов шукати кабаліста. Йаель повернулася до Девіда.
— Навіщо тобі щоденник? Щось спало на думку?
— Ви вивчали пергаменти Адамової Книги зі «стрибком» у 240 літер для винайдення імен гносеїв?
— Ні, наскільки я знаю, — Йаель не закінчила фрази. — А ну, спробуймо. Можливо, ти маєш рацію.
Коли рабин Кардоза та Беньямін повернулися зі щоденником, Девід стисло пояснив їм свою теорію.
— Вважаю, слід пропустити і пергаменти, і мій щоденник через РПЛ зі «стрибком» у 240 літер. Не виключено, що ми розкриємо імена гносеїв і нападемо з тилу на них, перш ніж вони зможуть утілити свій план.
Надія спалахнула в очах рабина Кардози.
— Беньяміне, мерщій. Передай копії Девідового щоденника всій пошуковій групі. Нехай пропустять пергаменти й щоденник через
