Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
— Але, Шота… Адже я нічого про це не знаю… Не знаю навіть, за що вчепитися.
Шота, як заведена, продовжувала тикати йому пальцем в груди.
— Ти повинен! Повинен! — Кричала вона. — Ти навіть не уявляєш, що він зі мною зробить! Якщо тобі плювати на мене, подумай про себе! Тебе ж чекає те ж саме! А якщо тобі плювати на себе, подумай про Келен! Вона приречена на вічну муку вже тільки тому, що ти її любиш! Він буде мучити її, щоб тобі було болючіше! Ми всі будемо висіти між життям і смертю, і це не скінчиться ніколи. — Голос Шоти спотворився до невпізнання. — Він витягне з нас душі… І забере їх до себе… Назавжди!
Річард обійняв Шоту і привернув до себе, втішаючи.
— Назавжди, Річард! — Схлипувала вона. — Розум, позбавлений душі, у вічній пастці смерті. Ти занадто дурний, щоб це зрозуміти. А коли зрозумієш, буде вже пізно!
Келен встала поряд з Річардом, поклавши руку йому на плече. Вона навіть не відчувала ревнощів, дивлячись, як він утішає Шоту. Вона розуміла її стан, хоча не могла розділити її страх, бо не знала того, що знала Шота. Втім, її поведінка сама по собі говорила про те, що сталася катастрофа.
— Скрійлінги увірвалися в Агад, — раптом схлипнула відьма.
Річард здивовано втупився на неї.
— Скрійлінги? На землі Агада?
— Скрійлінги — і з ними чарівник. Огидний, мерзенний чарівник! Ми з Самюелем ледь винесли ноги.
— Чарівник? — Річард злегка відсунувся від Шоти. — Що ти розумієш під цим словом? Чарівників більше немає.
— І все ж один є, в Агаді. І Скрійлінги теж. Це мій дім, Річард!
Мій дім!
— Шота, — не втрималася Келен, — а ти впевнена? Можливо, це все-таки не чарівник? На землі не залишилося жодного чарівника. Крім Зедда. Вони всі загинули.
Шота насупилася, хоч по щоках у неї текли сльози:
— Коли справа стосується магії, мене не обдуриш! Я впізнаю чарівника з першого погляду і відразу зрозумію, чи є у нього дар. Вогонь чарівника ні з чим не сплутаєш. Так от, цей чарівник з даром. Правда, він молодий. Не знаю, звідки він взявся і чому про нього раніше ніхто не чув. Але він був зі скрійлінгами! З скрійлінгами!
— Це може означати лише одне, — сказав Річард. — Він служить Володарю тьми.
Мабуть, його завдання — ще більше розірвати завісу і дати дорогу своєму панові. Отже, слуги Володаря вже знаходяться в нашому світі. Ймовірно, і Даркен Рал був одним з них. Ось чому він володів Магією Збитку!
Шота повернулася до Річарда:
— Раз Володар тьми використовує чарівників, значить, завісу здатний пройти тільки чарівник. У тебе є дар. Ти теж чарівник. Дурний чарівник, але все-таки чарівник. Не знаю чому, але тільки в тебе є шанс перешкодити їм і відновити завісу.
Річард змахнув сльозу зі щоки Шоти.
— І що ж ти будеш робити?
Очі відьми блиснули:
— Як — що? Повернуся в Агад і відберу у них своє житло!
— Але ж ти його вже програла?
— Мене застали зненацька, — фиркнула Шота. — Я тільки забігла сюди, щоб сказати тобі, який ти дурень. І що тобі потрібно робити. Ти повинен замкнути завісу, інакше ми всі… — Вона не договорила і повернулася до нього спиною. Я повернуся в Агад. А Володар тьми нехай шукає собі іншого посібника. Я заберу у цього чарівника дар. Ти знаєш, що можна відняти дар у чарівника, Річард?
— Ні. — Річард глянув на неї з цікавістю. — Навіть не думав, що таке можливо.
— О так, це цілком можливо! — Шота знову повернулася до нього і підняла брову. — Якщо здерти з чарівника шкіру, магія витече з нього. Це єдиний спосіб, і я збираюся скористатися ним. Я почеплю цього чарівника вниз головою і здеру з нього шкіру живцем. Дюйм за дюймом. А потім я вкрию нею свій трон. Я буду сидіти на його шкурі і дивитися, як він корчиться і стікає магією. — Відьма стиснула кулак. — Або я помру.
— Шота, мені потрібна допомога. Я нічого не знаю про завісу.
Шота подивилася на нього. Кулак її розтиснув, рука опустилася.
— Я не можу сказати нічого, що допомогло б тобі.
— Тобто ти можеш сказати щось, що мені не допоможе?
Вона кивнула.
— І що ж це?
Шота схрестила руки на животі. Очі її знову зволожилися.
— Ти потрапиш в пастку. Не питай, що це означає, тому що я не знаю. Ти не зможеш закрити завісу, поки не виберешся з неї. І пам'ятай, що, поки ти будеш в пастці, Володар тьми зможе розширити дорогу в наш світ. Але перш за все тобі потрібно навчитися використовувати свій дар.
Річард відійшов до протилежної стіни і став там, не обертаючись. Келен теж не дивилася на відьму. Їй не хотілося зайвий раз зустрічатися з нею поглядом.
— Щось ще? — Запитав Річард через плече. — Щось ще ти можеш мені підказати? Будь-яку дрібницю?
— Ні. І, повір, я не стала б нічого приховувати. Я не хочу зазирнути в очі Володаря тьми.
Річард скуйовдив рукою волосся. Він щось обдумував. Потім він повернувся назад і зупинився перед Шотою.
— У мене весь час болить голова. Болить дуже сильно. Відьма кивнула:
— Це твій дар.
— До мене приходили три жінки. Назвалися сестрами Світла. Сказали, що я повинен поїхати з ними, щоб навчитися керувати своїм даром, інакше головний біль мене вб'є. — Річард помовчав, вдивляючись в її обличчя. — Ти щось про них знаєш?
— Я відьма.
