Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
— Не всі Сповідники були втіленням зла, — ледве знайшла в собі сили прошепотіти вона.
— Всі як один! Всі! — Шота, не дивлячись, ткнула пальцем у бік Річарда. — І ти збираєшся ризикнути долями світу, тому що любиш його?
Ризикнеш ввергнути нас всіх в безодню беззаконня тільки тому, що тобі дуже захочеться залишити вашу дитину в живих?
— Послухай, Шота, — раптом на подив спокійно сказав Річард. — У сповідниць, як правило, народжуються доньки. Чи не занадто рано ти забила тривогу? Може трапитися так, що у нас взагалі не буде дітей. Бездітні пари — не рідкість.
Несподівано він з'їхав вниз по стіні і опинився на підлозі. Шота в гніві схопила його за комір і кілька разів ударила об стіну.
— Ти думаєш, я так ж дурна, як і ти? Я відьма! Яка здатна бачити крізь час! Я вже говорила тобі, що точно знаю, які події відбудуться, а які — ні! У вас з Келен неминуче народиться хлопчик. Хоч вона і сповідниця.
Діти сповідниць завжди успадковують дар. Завжди! Тому якщо ти ощасливиш її дитиною, це обов'язково буде хлопчик!
Вона знову вдарила його об стіну. Келен ніколи не бачила відьму в такому стані. Шота завжди вселяла їй жах, але при цьому залишалася спокійною і розсудливою. Принаймні зовні. Зараз вона була сама на себе не схожа.
Річард поки не намагався чинити опір, але Келен бачила, що в ньому закипає гнів.
— Послухай, Шота…
Вона знову вдарила його об стіну:
— Вкоротити язика, поки я тобі не вкоротила його сама!
Гнів Річарда зрівнявся з люттю відьми.
— Ти вже не раз помилялася, Шота! — Вигукнув він. — Помилялася! Є багато шляхів, по яких можуть піти події! Якби я послухався тебе в той раз і вбив Келен, Даркен Рал зараз правив би світом! Ось до чого призвела б твоя дурна порада! Тільки завдяки їй мені вдалося здолати його. А зробии я по-твоєму — всі б загинули! — Він важко дихав, з ненавистю дивлячись на відьму. — Якщо ти пустилася в дорогу, тільки щоб лякати нас порожніми погрозами, то даремно витратила час. Я не послухався тебе тоді й не збираюся слухатися зараз! Я не вб'ю Келен і не кину її, що б ти не говорила. І що б не говорив мені будь-хто інший.
Кілька секунд Шота мовчки дивилася на нього, а потім опустила руки.
— Я прийшла сюди не заради порожніх погроз. І не для того, щоб обговорювати ваше інтимне життя, Річард Рал.
Річард відсахнувся, наче його вдарили.
— Я не…
— Я прийшла сюди тому, що сама готова вбити тебе за те, що ти зробив, Річард Рал. Ваша майбутня дитина — ніщо в порівнянні з тим чудовиськом, якому ти вже дав життя.
— Чому ти мене так називаєш? — Прошепотів Річард.
Шота придивилася в його зблідле обличчя:
— Тому що тебе звуть саме так.
— Я Річард Сайфер. Джордж Сайфер був моїм батьком.
— Тебе виховав чоловік на ім'я Сайфер. Але зачав тебе Даркен Рал. Він згвалтував твою матір.
Річард зблід ще більше. Келен було боляче за нього, але тепер вона зрозуміла, що в глибині душі завжди знала правду. Він був дуже схожий на свого батька, Даркена Рала. Вона намагалася звільнитися, щоб стати поруч з ним, але не могла.
Річард похитав головою:
— Ні. Це неправда. Цього не може бути.
— Може, — огризнулася Шота. — Твоїм батьком був Даркен Рал. Зеддікус З'ул Зорандер твій дід.
— Зедд? — Прошепотів Річард. — Зедд — мій дідусь? — Він випростався. Даркен Рал… Ні, це неможливо. Ти брешеш.
Він обернувся і подивився на Келен. І прочитав у її очах істину. Він знову повернувся до відьми.
— Зедд повинен був мені сказати. Повинен. Я не вірю тобі.
— Мені все одно, — втомлено сказала Шота. — Мені все одно, чи ти віриш.
Досить того, що я знаю правду. А істина в тому, що ти незаконнонароджений син байстрюка. — В голосі її знову почулася лють. — Всі твої предки по цій лінії були незаконнорожденнимі, і кожен мав дар. Але найгірше, що дар є у Зедда. Твій дар — це страшна суміш. — Вона глянула в його розширені очі. — Ти дуже небезпечна особистість, Річард Рал. Я б, мабуть, назвала твій дар прокляттям.
— Так, прокляттям, — луною відгукнувся Річард.
— Так ти вже знаєш про свій дар? Про це принаймні суперечки не буде? — Річард приречено кивнув.
— От і прекрасно. Решту мене не хвилює. Ти син Даркена Рала, а з іншого боку, онук Зеддікуса З'ула Зорандера. Він батько твоєї матері. Як ти до цього поставишся — справа твоя. Можеш повірити, можеш спробувати себе обдурити. Вести дискусії про твоє походження я не збираюся.
Річард подався назад і задкував до тих пір, поки не вперся в стіну. Він підніс пальці до скронь.
— Іди, Шота. Будь ласка, йди. — Голос його звучав мляво. — Я не хочу нічого більше чути. Іди. Залиш мене одного.
— Я розчарувалася в тобі, Річард.
— Мені все одно.
— Я і не знала, що ти такий дурний.
— Мені все одно.
— Я думала, Джордж Сайфер дещо для тебе значив. Я думала, що в тебе є честь.
Він підняв голову:
— Що ти хочеш цим сказати?
— Джордж Сайфер виховав тебе. Віддав тобі свою любов. Він навчав тебе, дбав про тебе, годував тебе. Зрештою він тебе створив. І ти хочеш відкинути це тільки тому, що хтось поглумився над твоєю матір'ю? Невже це так важливо?
Очі Річарда спалахнули. Він стиснув кулаки, і Келен здалося, що зараз він ударить Шоту. Але в
