Аметистовий браслет для Аглаї - Катерина Федоровська

- Ти підеш у сад, щоб не наражати себе на небезпеку, - навис над нею твердою скелею.

Та Аглая також була міцним горішком.

- Я ж тобі вже не дружина. Сам сказав! Тож не варто за мене хвилюватися.

Може, ще й довго прирікалися б одне з одним, та Едда вже втратила терпіння й також розгнівалася.

- Агов, можливо, тоді вже сваритиметеся?! Треба забрати мого коханого Едуарда. Знешкодити цього божевільного Касія, а там вже робіть, що хочете. Якщо цей вбивця з ним щось зробить, я вам не пробачу.

Фиркнув гнівно Адам і поспішив першим в оранжерею, тримаючи в руці револьвер. Дівчата ж не відставали. А от в оранжереї на них чекав неприємний сюрприз.

Ранкове сонце вже щедро осяювало своїм яскравим промінням численні екзотичні рослини. Деякі були справді дуже рідкісні. Яке тільки насіння не привозив граф Едуард із далеких країв, а Митридонт висаджував усе, що хочеш.

І яка гра долі! От тепер, у клітці, в тілі тварини, граф серед тих мандаринових дерев  мав постійно перебувати. Але ж в той самий момент, коли його син, невістка та кохана забігли в оранжерею, Едуард перебував у клітці зі зв’язаними лапами та мотузкою на шиї. А поряд зі своїм старшим братом Адам побачив тіло Митридонта.