Ми - дракони - Тала Тоцка

— Всі готові? — Рассел дочекався, поки всі відповіли невлад «так», зробив пас рукою і встав перед дзеркалом збоку від крісла Івейни.

По дзеркалу пішли кольорові смуги, Рас нетерпляче водив руками, смуги зникли, і в дзеркалі з’явилося зображення величезного ристалища у вигляді арени, де місця для глядачів ярусами спрямовувалися вгору. Яруси були переповнені, люди захоплено дивилися в небо, задерши голови, а в небі велично парив дракон.

Він був величезний і прекрасний, його золота луска горіла і переливалася на сонці, а Івейна притиснула долоньки до щік.

— Дастіане, — прошепотіла вона, — це ж ти!

— Я не такий величезний, Іві, — той нервово ковтнув і стиснув їй лікоть. Він був точною копією свого діда Бальденора, тільки менше і витонченіше.

Дракон приземлився посеред арени, поводячи пластинчастими крилами, видав грізний рик, вигнувся, а вже через мить перед радісним натовпом постав амір Бальденор Болігард, і Івейна знову захоплено охнула.

— Ви й справді дуже схожі на свого діда, ваша високосте, — шанобливо мовив Рассел, а Ейнар лише заворожено стежив за зображенням в дзеркалі. Дастіан підібгав губи.

— Дивіться, дивіться, наш амір Еррегор! — скрикнула Івейна, тицьнувши в дзеркало пальцем. — Який молодий!

Тим часом на арену вийшов Аорд Узера, такий же потворний, як його сини Кетьяр і Деорк, або навіть ще гидкіший. Глядачі вітали його несхвальним гулом, оскільки тут число вболіваючих за Болігардів вочевидь переважало. Гвардійці вивели моравів, і дракони схопилися в сідла. Морав Аорда був у попоні із страхітливими шипами на голові.

Морави злетіли в небо і кинулися в різні боки, але дракони зупинили їх на небесних кордонах ристалища і розвернулися один до одного. Пролунав звук горна, морави помчали назустріч, обганяючи вітер, супротивники зблизилися, зчепилися в короткій сутичці і знову роз'їхалися.

Так тривало деякий час, і по всьому було видно, що Аорд втомився. Він вже рухався повільніше, слабкіше пручався, і всі вже святкували перемогу Болігарда, аж раптом дракони зчепилися в останній раз, і через сплетені тіла майнув сніп світла. Бальденор сіпнувся, втратив рівновагу і впав вниз.

Він встиг перетворитися в дракона, але так і не зумів змахнути крилами — як сказав Дастіан, вони були зламані в битві. Бальденор зник в ущелині, і видіння закінчилися. Івейна розмазувала сльози по щоках, очі принців теж підозріло блищали. Рассел прогнав з горла ком і прокашлявся. Мовчали довго, першим порушити тишу зважився Ейнар.

— Дастіане, ти казав, що аміра засліпили світлом. Але як це могло статися, якщо на ньому була світлонепроникна пов'язка?

— Отже, все було не так, як ми гадали, — Рассел задумливо тарабанив пальцями по дзеркалу, — знаєте що, давайте переглянемо цей фрагмент ще раз і спробуємо його розтягнути в часі.

Вони знову дивилися, як здригається Бальденор, морав під ним кидається в бік, Аорд намагається утримати аміра, але той змахує руками, як крилами і падає вниз, встигнувши перетворитися сяючим золотистим драконом. Тільки тепер це було повільно і від того ще більш трагічно. Івейна на останніх хвилинах зовсім відвернулася, сховавши обличчя за долонями. Ейнар стурбовано поглядав то на неї, то на дзеркало, Дастіан сидів похмурий.

— І як цей виродок примудрився звалити мого діда? — запитав він, коли видіння закінчилося. Рас спантеличено потирав підборіддя.

— Не розумію, ваша високосте. Якби навіть амір втратив рівновагу, а Аорд його підтримав, — ми бачили, що він його підтримав! — то досить було натягнути поводи і утримати морава колінами. Чому він впав? І коли він зламав крила? Нічого не розумію…

— Але крила так чи інакше були пошкоджені — Ейнар притягнув Івейну собі на плече і гладив її по голові, поки та схлипувала і витирала очі, — він не зміг їх розправити, тому і розбився об скелі.

— Так, — Рас несамовито тер підборіддя, немов хотів його зчесати, — якби можна було побачити цей поєдинок з іншого ракурсу, зверху, наприклад.

— А яку частину бою метр Зора дивився ментально, Расе? — востаннє схлипнувши, запитала Івейна.

— Чому ти питаєш, Ів? — повернув до неї голову Дастіан.

— Те, що магістр бачив очима, змінити не можна, але ментально... це ж як крізь повітря дивитися, там можна як завгодно розгорнути…

— Розумниця! — прошепотів Рассел і кинувся до Ів, відбираючи її у Ейнара і знову цілуючи в чоло. Ейнар ледь витерпів, щоб назад повернути голову Іві собі на плече. — Пресвітла Матір, яка ж у цієї дівчинки світла голова! Ваше високородіє, коли ви станете королем, ви повинні зробити сенаріну Верон головною магістресою, всі ці поважні метри не варті навіть її мізинця!

У Ейнара був такий вигляд, немов він програв у фанти все королівство.

— З якого переляку я це робитиму, якщо вона моя наречена, ти хоч би думав, що кажеш, Рассе!

— У вас їх ще сто вісімдесят п'ять, ваше високородіє, — почав було Дастіан, але тут Рассел провів руками перед дзеркалом, і вони побачили небо. Чисте блакитне небо.

— Сюди, сюди ще, метре Северіне, — показала Івейна, обертаючи кистями рук, Рассел повторив її рух, і в дзеркалі повільно з'явилися обидва дракона, тільки зараз вже було видно їх згори.