Ми - дракони - Тала Тоцка

— Вельмишановний графе, — знову туманно почав Дастіан, продовжуючи напирати на графа, — ми всі знаємо, який у вас витончений музичний смак, — при цих словах Домбар гордо розправив плечі, — тож чому б вам самому не відправитися по Героні з візитом до всіх наречених і вже на місці визначитися, які з них найбільше підійдуть нашому високородію?

Ейнар підбадьорився і спрямував на нього погляд, сповнений подяки. Рассел насилу стримував сміх.

— Але дозвольте, ваша високосте, якже я зможу оцінити спів наречених його високородія, якщо я, як би м'якше висловитися, туговатий на вухо?

— Ви мій вихователь, вельмишановний графе, — відповів за амірана Ейнар, — хто як не ви знаєте мої смаки і музичні пристрасті, адже саме ви мене цьому і вчили?

Граф зняв пенсне і промокнув куточки очей тонкою мереживною хусткою з барвистим вензелем.

— Ох, мій принце, якби це було все! — він сумно хитнув головою. — Адже я ще маю поганий зір! Хіба я зможу розібрати, що там танцюють дівчата?

— А як же ваше неперевершене почуття стилю і тонка чуттєва натура? — заперечив Ейнар. — Хіба вони вам не підкажуть? Ви себе вочевидь недооцінюєте, графе!

— О, ваше високородіє ,— здавалося, старий зараз розридається від напливу почуттів, — це така честь!

— І немаленька надбавка до платні! — вставив, нарешті Рассел, який вже давно давився реготом. Обидва принца з готовністю закивали, підтверджуючи його слова.

— Ну, якщо ви наполягаєте, — граф поправив пенсне, — що ж, тоді піду збиратися в дорогу.

— І ще, вельмишановний графе, — крикнув йому навздогін Ейнар, — відзначте у себе, що сенаріна Верон пройшла всі випробування.

Граф зупинився на півдорозі і обернувся до принца.

— Змилуйтесь, ваше високородіє, — розвів він руками, — але ж у сенарини Верон зовсім немає слуху! Ви чули, як вона співає?

Івейна винувато потупилася і зітхнула. Це була чиста правда, співала вона кепсько.

— Повірте, любий графе, — знову втрутився Дастіан, беручи його під руку і виводячи з покоїв, — якби ви почули, як співаю я, спів сенаріни здався б вам чарівною музикою, що звучить в чертогах Небесного Бога. Болігарди всі співають просто жахливо.

Рассел стрепенувся і з тривогою подивився на Дастіана, але потім заспокоївся і знову прийняв розслаблений вигляд.

— Але вона ж і танцювати не вміє! — з останніх сил хапався за ручки дверей Домбар. — Як же я можу поставити їй вищий бал?

— Я навчу її, — відповів Ейнар, закриваючи двері, але граф вставив ногу в оксамитовій туфлі в дверний отвір.

— Ви не встигнете, ваше високородіє! Перший бал вже зовсім скоро!

— А якже ми можемо влаштувати бал, якщо ви будете об'їжджати наречених, графе? Ми краще дочекаємось, поки ви повернетеся. У вас на одну наречену буде йти один день, ось якраз через півроку зустрінемося. А за півроку і сайрана можна навчити танцювати!

Дастіан скористався ваганням Домбара, спритно випхав його ногу і зачинив двері прямо перед носом вельмишановного графа. Ейнар полегшено зітхнув.

— Прийміть мої щирі співчуття, ваше високородіє, — співчутливо промовив Северін, спостерігаючи за принцом, що витирав рукавом спітніле чоло. Іві встала на носочки і промокнула йому лоба білою надушеною хусточкою.

— Якби я знав, що одружуватися так важко, народився б дівчиною, — сказав той, однією рукою захоплюючи руку Іві, а іншою відбираючи у неї хустку. Він обтер обличчя і сховав хустку в кишеню. — Ну що, полетіли. Пропоную своїм ходом, щоб не возитися з моравами. Дастіане, повезеш Рассела, а на мені полетить Івейна, ти ж з нами, Іві? — він легенько смикнув її за руку. Іві щасливо кивнула.