Ми - дракони - Тала Тоцка

— Як накажете, ваше високородіє, із задоволенням буду супроводжувати нашу делегацію. І Івейну візьмемо, це моя найздібніша учениця.

— Ів? — наслідний принц насупився і потер підборіддя. — Навіть не знаю. Знову Дастіан буде до неї липнути, а ти ж знаєш, Расе, мене це дратує аж бісить.

— Куди їхати? — запитала Іві, бажаючи змінити незручну тему. Її якраз увага Дастіана зовсім не дратувала. — Де буде поєдинок?

— Як де? Де ще можна надерти дупи цим літаючим жабам, як не біля Пікових Скель? Дастіан написав, поєдинок призначений через місяць, але ми полетимо раніше, треба розбити табір, і взагалі, я б вже зараз поїхав, в палаці нудьга смертна…

— Що? Біля Пікових Скель? — Расс схопився, як ужалений, а потім знову впав у крісло і змолився про себе:

«Допомагай нам, Небесний Боже, так як зараз допомагаєш!»

— Напевно, вам доведеться відкласти вашу відпустку, метре Северіне, — сказала Івейна, і Рас як очманілий кивнув.