Книга імен - Джил Грегорі

— Нам лишилось усього два дні на кораблі, — зітхнула Емілі, якій хотілося ще трішки тут побути. — От якби ми всі могли залишитися тут назавжди.

Джек усміхнувся.

— Ти ж не думаєш так насправді, Емі. На тебе в житті чекає ще купа різних пригод.

— Мабуть, так, — вона знизала плечима, і личко її засяяло. — І на тебе також, дідусю.

— Ще б пак, — почав був Джек. Зненацька ніби крижана хвиля плеснула йому в спину — на мить. І зникла. Що це означає?

Здригнувшись, він глянув на розчинені балконні двері, за якими котив свої пінисті хвилі океан. Та раптовий холод минув.

З ванної кімнати вийшла Ясміна, й Емілі кинулась у її обійми. Коли Джек відводив дівчинку назад до каюти трохи далі по коридору, він уже геть забув про все, окрім лагідних морських хвиль і безцінних днів, що чекають на його родину попереду.

В іншому кінці світу комп'ютер, прихований у будинку, що належав Національному банку Корейської Народної Демократичної Республіки, саме встановив місце перебування Джека Черля. За кілька хвилин команда з трьох Темних янголів, що базувалась у Велсі, вирушила до Саутгемптона зустрічати корабель «Квін Мері II».

 аеропорту імені Джона Кеннеді було повно пасажирів, бо через порушення графіка всі розклади рейсів полетіли шкереберть. У вирі тисяч невдоволених клієнтів касири працювали, як у лихоманці, — перекомпоновували квитки, тасували пасажирів і рейси. Девід затиснувся в чергу, яка зміїлася між канатними кордонами, — треба було купити квиток до Ізраїлю й назад. Нерви в нього були напружені, мов струни, — а раптом у касирів уже лежать листівки про його розшук?

Йаель, удавано спокійна та безжурна, стояла в іншій черзі, між жінкою з двома бешкетливими дітьми та групою підлітків у футбольній формі. Вони стали в різні черги на випадок, якщо Девіда затримають.

Він знову зазирнув у свій новий паспорт і подивувався, як Аві спромігся за такий короткий час роздобути таку досконалу підробку. Черга просувалась уперед, і Девід лише молився, щоб у затурканого й засмиканого персоналу біля комп'ютерів не виявилося його фото на бюлетені поліцейського розшуку.

— Наступний.

Білява касирка, настільки схожа на Кейт Воллес, що Девід мусив придивитися ще раз, заправила за вухо кучерик і звела на нього червоні від утоми очі.

— Чим можу допомогти?

Поки що непогано. Девід замовив квиток до Тель-Авіва й назад через Лондон. Він знав, що найближчий рейс буде вранці, і Йаель купуватиме квиток саме на нього.

— Подивімося, наступний рейс — завтра о дев'ятій ранку. Прибуває до Тель-Авіва о п'ятій тридцять ранку. Чекати на пересадку в аеропорті Гітроу лише дві години. Так, — додала вона, дивлячись на екран комп'ютера, — вам пощастило. Залишилося всього п'ять місць. Більшість людей не може знайти потрібний варіант на сьогодні. Ім'я, будь ласка.

На мить у Девіда вилетіло з голови геть усе. Його охопила паніка. Щоб він, схиблений на іменах, раптом забув ім'я, яке дали йому!

— Алан Шифман. — Він перевів дихання. Аби тільки вона не почула, як шалено калатає в нього серце. Дівчина видрукувала ім'я.

— Будь ласка, паспорт, містере Шифман.

Девіда вразило, що рука в нього тремтіла, коли він передавав дівчині документ. Двійник Кейт Воллес уважно переглянула та повернула Девідові паспорт.

— Сплачуєте кредитною карткою?

— Ні. Готівкою.

Крутий Аві Рац роздобув паспорт для «Алана Шифмана», але забув подбати про відповідну кредитку.

Дорогою до аеропорту Йаель вразила Девіда повідомленням, що там у барі вони зустрінуться зі зв'язківцем, котрий принесе новий паспорт. Вона попередила, щоб він тримався природно: ніби вони всі троє — просто ділові партнери, що зайшли випити по коктейлю перед відльотом.

Попри це, він почувався заскоченим, коли їхній «діловий партнер», немолода жінка з рудим волоссям до плечей і широкою усмішкою, раптом вигукнула:

— Агов, Алане, ти впустив свій паспорт!

Девід хотів був сказати, що вона помиляється, але Йаель копнула його під столом. Коли жінка злізла з барного табурета й нахилилася за паспортом, він уже опанував себе.

— Шкода було б його загубити, — хихотнула руда та простягнула Девідові розгорнутий паспорт.

Девід побачив точну копію того документа, що приніс до готелю Аві, от тільки ім'я було інше.

Алан Шифман.

Ось хто він зараз. Алан Шифман, якому цей паспорт був виданий сім років тому в Чикаго.

Він силувано усміхнувся та проковтнув рештки коктейлю.

—