Вдова узурпатора - Аліна Миколаївна Болото

«На вологий ґрунт йому ходу нема: важкуватий, залишає глибоку колію. Поки використовуються тільки гусеничні машини».

«У результаті держава має величезні збитки, гине поголів’я осетрових, яке знову виявилося беззахисним».

«Ці фільми про старовину захоплюють відчуттям новизни. І новизна полягає не тільки в тому, що використано невідомі раніше документи, але й у якійсь захоплюючій силі реальності й романтики».

«Озвірівши, вони, як то кажуть, місили ногами труп, потім облили самогоном і підпалили його».

«У наступні дні намічено зробити дозаправку паливних баків базового блоку пальним й окислювачем, приступити до консервації бортових систем станції».

«От і зараз уже провели сівбу ранніх зернових. Закладають плантації соняшника, цукрового буряка».

«…за чим же страждала його струна? За дружбою й честю. За чоловічим братерством, яке перевіряється випробуваннями. За красою жіночого обличчя, гірського пейзажу, важкого промислу. Він співав про любов, про доброту, оскільки, незважаючи на мінливість долі, був і залишався невиправним романтиком».

«Маленькі барабанщики грають сигнали тривог і зборів».

(З газетної хроніки)

Лякливо озираючись по боках, вухатий гном Ябеда прокрався в кабінет Метротроля. «Каравели Колумба вже пливуть, а Західну півкулю ще не добудовано!» — голосним шепотом повідомив Ябеда, запобігливо дивлячись в очі Метротролю. «Що?!» — заревів Метротроль, зомліваючи від власного ревіння. Гном Ябеда квапливо набрав у рот води з казенного графина, видрався поваленому начальникові на груди й вихлюпнув воду йому в обличчя. Метротроль миттю вийшов зі стану напівпрозорості, до якого його довела несподівана звістка, скинув із себе Ябеду й пірнув у басейн із архівною документацією. Через кілька секунд Метротроль вибрався, тримаючи в зубах звіт гномів-будівельників.

Розклавши на столі креслення Західної півкулі Землі, Метротроль звірив його із кресленнями Східної, потім схопив поданий гномом телескоп і почав вдивлятися в космос. У чорних просторах космосу обертаючись пливла блакитна півкуля. Розлютований Метротроль відкинув телескоп разом з Ябедою й кинувся в Гномополь. Ябеда абияк відліпився від стіни й кульгаючи побіг слідом. Оскільки під ногами троля ґрунт здригався, гном Ябеда мимоволі підстрибував через два кроки на третій.

«Ревізія!» — тривожно прошелестіло по Гномополю. Гноми втиснулися в скрині, горщики, мішки… Віддавати викрадене добро нікому не хотілося.

Раптом Метротроль зупинився, і Ябеда, з ходу ткнувшись йому в ногу, злякано заволав: «Колумб уже на підході, а океан Атлантичний ще не закінчений!» Метротроль люто прокашлявся й почав: «Знищу, зітру в порошок, зашлю на каторгу, позбавлю спадщини… — і раптом зірвався на істеричний лемент: — Злодії! Шахраї! Грабіжники! Усе повернути негайно! Звільню! Викреслю зі списку!..» У руках у Метротроля звідкись виникла бочка з порохом, яку він і опустив звучно поруч із собою, і підпалив звисаючий з бочки ґніт. Гноми так і порснули в сторони.

Майбутній Великий Адмірал і Губернатор Вест-Індії з подивом уставився на воду, яка прибувала на очах. А гноми, сидячи на лінії обрію й невидимі для його очей, ридаючи від жадібності, вихлюпували в океан украдену разом з рибами, молюсками й іншою живністю воду із присадибних басейнів.

«Земля!!!» — закричав матрос на «Санта-Марії», раптово виявивши квапливо монтований гномами острів Сан-Сальвадор. Навісивши маскувальну зелену сітку, гноми заклали скельні породи, строго по компасу розкидали родовища корисних копалин і взялися за родовища Америки.

Рослинність і тваринний світ були витягнуті з кімнатних горщиків, оранжерей, зоопарків й урочисто переправлені в Новий Світ. Помідори, картопля, какао, тютюн і маїс очікували щасливих мандрівників. Один гном у пориві альтруїзму навіть виклав коробку гаванських сигар і банку «Кока-коли», але іншими гномами це було сприйнято як явний перегин, і порушника відразу покарали. Контрабандний товар закопали під пальмою, де він і був випадково виявлений через двісті років і зданий на сміття через пошкоджене пакування. Сигари до того ж відсиріли.

Навколо жменьки білошкірих людей кипіла шалена робота. Частина гномів кріпила до гілок дерев спілі плоди, четверо підманювали до берега косяки риб, щоб люди могли зварити юшку до вечері, інші фільтрували воду вручну, сподіваючись запустити природну фільтрувальну установку пізніше…

І тут з небес пролунав грізний глас Метротроля, який білошкірі наївно прийняли за удар грому. Начальник цікавився правдоподібністю національних звичаїв тубільців. Гноми з жаху завмерли: тубільців не було. Успішно розікравши будматеріали Нового Світу, гноми геть-чисто забули про тубільців, витративши біологічний матеріал для продажу колегам з Альдебарана.

На щастя, одного з гномів-театралів осінила щаслива ідея: скинутись і найняти акторів. Гінця з текстом сценарію й нашвидку зібраним гонораром відправили в сусідню галактику, звідки незабаром примчала група підтримки. Абияк загримовані актори, сховавши шпаргалки в завитки татуювань і бойових малюнків, вийшли назустріч експедиції Колумба. Мореплавець був у захваті: «Тубільці» грали надзвичайно переконливо.

Однак самі гноми спектакль дивитися не стали: вони щодуху кинулися в рідний Гномополь і встигли саме до моменту догорання ґнота на бочці Метротроля. Усміхнений Метротроль однією рукою прийняв погашені накладні, другою підкинув бочку вгору, де вона з гуркотом рвонула, обсипавши жителів міста вогнями золотавого салюту.

Коли гном Ябеда спробував було заїкнутися про незаконність угоди з жителями сусідньої галактики,