Сяйво - Стівен Кінг
Посміхаючись, Джек упустив папірець назад у коробку.
Він посвітив вище, і промінь ліхтарика вирвав з темряви лампочку, що звисала зі стелі, густо обліплена павутиною. Вимикача не було.
Джек підвівся навшпиньки й спробував угвинтити лампочку. Вона слабко засвітилася. Він знову взяв накладну на туалетний папір і скористався нею, щоб стерти трохи павутини. Не можна сказати, що стало набагато світліше.
Не вимикаючи ліхтарика, Джек нипав поміж коробок і стопок паперу в пошуках щурячих слідів. Пацюки тут жили, але не дуже довго... може, кілька років. Він завважив трохи лайна, що розсипалося від старості в порох, і кілька старих, нежилих гнізд, зроблених з недогризків паперу.
Джек витягнув з однієї пачки газету й глянув на заголовки.
ДЖОНСОН ОБІЦЯЄ НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ ЗДІЙСНИТИ ПЕРЕХІД
«Кажуть, роботи, розпочаті Джей-Ф-К, наступного року триватимуть».
Це була «Рокі Маунтен Ньюз» від 19 грудня 1963 року. Він кинув її назад у пачку.
На думку Джека, його зачаровувало саме те банальне відчуття ходу історії, яке відчуває кожен, хто переглядає новини десяти- або двадцятилітньої давності. Серед складених у пачки газет він виявив пробіли: із тридцять сьомого по сорок п’ятий, з п’ятдесят сьомого по шістдесятий, із шістдесят другого по шістдесят третій, — жодної газети. Джек здогадався, що в ці періоди готель був зачинений, поки телепні билися за великий приз.
Йому все ще не дуже вірилося в те, як Уллман пояснив переривчасту кар’єру «Оверлука». Здавалася б, сама лише мальовнича місцевість, де розташувався готель, була запорукою безперервного успіху В американському суспільстві — навіть коли цього суспільства ще не було як такого — завжди були вершки, і Джекові здавалося, що у своїх мандрівках вони обов’язково повинні були зупинятися в «Оверлуку». Навіть назва звучала належним чином. «Волдорф» у травні, «Бар-Гарбор Гаус» у червні й липні, «Оверлук» у серпні й на початку вересня, а опісля — Бермуди, Гавана, Ріо, однаково. Стопка старих реєстраційних книг тільки підтвердила його припущення. Нельсон Рокфеллер у п’ятдесятому. Генрі Форд із родиною у 1927-му. Джин Гарлоу в тридцятому році. Кларк Ґейбл із Керол Ломбард. У п’ятдесят шостому всі верхні поверхи винаймає на тиждень «Дерріл Ф. Цанук і компанія». Гроші повинні були литися в касу, як із золотої жили. Імовірно, управляючий був геть кепський.
Безсумнівно, тут була сама історія — і не лише в газетних заголовках. Вона була похована в Гросбухах, рахунках і квитанціях за обслуговування, хоча це й не впадало в око. У 1922 році о десятій годині вечора Воррен Дж, Ґардінґ замовив цілого лосося і ящик пива. Але з ким він їв і пив? Чи була це партія в покер? Стратегічна нарада? Що?
Джек глянув на годинника і з подивом відзначив, що відтоді, як він спустився сюди, непомітно пробігло сорок п'ять хвилин. Руки він вимазав мало не до ліктів, і, напевно, пахло від нього кепсько. Він вирішив піти нагору і прийняти душ раніше, ніж повернуться Венді й Денні.
Джек повільно йшов поміж паперових гір, а в ожилому мозку швидко — так, що робилося весело, — прокручувалися деякі можливості. Такого з ним не бувало вже багато років. Йому раптом здалося, що книга, яку він пообіцяв самому собі напівжартома, і справді може написатися. Можливо, це буде роман... або історична річ, або історичний роман — чимала книга, що розходиться звідси — від епіцентру вибуху — по сотнях сюжетних ліній.
Він зупинився під лампочкою, машинально дістав із задньої кишені хусточку й обтер губи. І тут побачив альбом для вирізок.
Ліворуч від Джека, на кшталт пізанської, піднімалася готова ось-ось звалитися вежа з п'яти коробок. Поверх неї, казна-як роками зберігаючи похиле положення, балансував товстий альбом у білій шкіряній оправі, його сторінки хрест-навхрест обвивав золотий шнур, зав'язаний святковим бантом.
Джек, зацікавившись, підійшов і зняв його. На обкладинці лежав товстий шар пилу. Він підняв альбом до губ, здув пил, що злетів хмариною, і розкрив його. При цьому випала листівка, він піймав її на півдорозі до кам'яної підлоги. На красивому кремовому папері було опукле зображення «Оверлука», у всіх вікнах якого горіло світло. Галявину й дитячий майданчик прикрашали китайські ліхтарики, що м’яко світилися. Здавалося, можна ступнути просто туди, у готель «Оверлук», яким він був тридцять років тому
Горас М. Дервент просить вас зробити йому приємність і бути присутнім на балі-маскараді на честь урочистого відкриття ГОТЕЛЮ «ОВЕРЛУК».
Обід буде подано о восьмій годині вечора, маски знімаються опівночі, тоді ж — танці.
29 серпня 1945 р.
Обід о восьмій! Маски знімаються опівночі!
Він просто бачив усе це: в їдальні — найбагатші люди Америки зі своїми дружинами. Смокінґи й блискучі крохмальні сорочки; вечірні плаття; грає оркестр; іскряться фужери на високих ніжках. Дзенькіт келихів, веселий ляскіт пробок шампанського. Війна закінчена — або майже закінчена. Попереду майбутнє — світле й сяюче. Америка, світовий колос, нарешті зрозуміла це і прийняла.
А пізніше, опівночі, крик самого Дервента: «Маски геть! Маски геть!» Обличчя відкриваються і...
(І над усім запанувала Червона Смерть!)
Джек насупився. З якого далекого закутка пам’яті це ви-іілило? Едґар По, Великий Американський Писака. В останню чергу можна було уявити, що Е. А. По оплакує сяючий, ниблискуючий «Оверлук» із запрошення, яке Джек тримав у руках.
Він вклав запрошення назад і перегорнув сторінку. Вирізка з якоїсь денверської газети, дата внизу •підкреслена: 15 травня 1947 року.
ШИКАРНИЙ ГІРСЬКИЙ КУРОРТ ЗНОВУ ВІДКРИВАЄТЬСЯ БЛИСКУЧИМ СПИСКОМ ГОСТЕЙ «Дервент стверджує: “Оверлук” стане одним із чудес світу.
Дейвід Фелтон, художній редактор.
За свою тридцятивосьмилітню історію готель «Оверлук» відкривався не раз, але ніколи — так блискуче й стильно, як обіцяє Горас Дервент, таємничий каліфорнійський мільйонер, нинішній власник готелю. Дервент, який не приховує, що вбухав у своє нове підприємство більше мільйона доларів (кажуть, що цифра наближається радше до трьох мільйонів), стверджує, що новий “Оверлук” стане однією з найвідоміших пам’яток у світі, готелем, який згадують по ночах і тридцять років опісля. Коли Дервента, який володіє, за чутками, солідними закладами в Лас-Веґасі, запитали, чи вважати відновлення “Оверлука” за його рахунок знаком того, що Дервент вийшов на стежку війни за легалізацію ігорних домів типу казино в Колорадо, літаковий, кінематографічний, військовий і корабельний магнат заперечував це... з посмішкою. «Відкрити ігорний дім в “Оверлуку” означало б зганьбити його, — сказав він, — і не думайте, що я хочу переплюнути Веґас! Для цього там занадто багато моїх маркерів! Мені абсолютно нецікаво влазити за лаштунки політики через легалізацію ігорних домів у Колорадо. Це однаково, що плювати проти