Українська література » Фентезі » Сяйво - Стівен Кінг

Сяйво - Стівен Кінг

Читаємо онлайн Сяйво - Стівен Кінг
Обвинувачувався в приховуванні краденого (1958), змові про податкові махінації (1954). Чарівного, представницького й люб'язного Пітера Цайсса в колі наближених називають “Тато”, крім того, його судили за обвинуваченням в убивстві й співучасті в убивстві. Відомо, що Цайсс — великий акціонер скорновської “Фан Тайм”, а також має інтерес у чотирьох казино Лас-Веґаса.

Вітторіо Дженеллі, відомий також як Вітто-М'ясник, двічі засуджений за співучасть у групових убивствах, одне з них — убивство сокирою в Бостоні ватажка угруповання Френка Скоффі. Дженеллі двадцять три рази висувалися обвинувачення, чотирнадцять разів його судили й лише раз, в 1940 році, визнали винним у дрібних крадіжках із магазинів. Кажуть, що віднедавна Дженеллі почав відігравати не останню роль у західних операціях Організації, центр якої розташований у Лас-Веґасі.

Карл “Джиммі-Рікс” Прашкін: інвестор із Сан-Франциско, що має репутацію безперечного спадкоємця влади, якою зараз володіє Дженеллі. Прашкін володіє великими пакетами акцій в “Підприємствах Дервента”, “Гай Кантрі Інвестментс”, “Фан Тайм Отометік Мешнз” і трьох веґаських казино. В Аме-

риці за Прашкіним нічого не числиться, але в Мексиці йому висувалося обвинувачення в махінаціях з податками, які за три тижні після нарахування швидко скоротилися. Ймовірно, Прашкін може відповідати за відмивання грошей, отриманих від діяльності казино у Веґасі, й перекачування великих сум у легальні операції Організації на заході. У тому числі, можливо, у готель “Оверлук” у Колорадо.

Крім вищезгаданих осіб, за поточний сезон в готелі також зупинялися...»

Стаття на цьому не закінчувалася, але Джек інше просто переглянув. Він не переставав обтирати долонею губи. Банкір зі зв’язками в Лас-Веґасі. Люди з Нью-Йорка, які виразно не обмежувалися виробництвом одягу в Білизняному районі. Люди, з репутацією порочних, замішаних у пограбуваннях, убивствах, наркобізнесі...

Господи, ото історія! І всі вони бували тут, просто над ним, у цих порожніх номерах. Може, трахали на третьому поверсі дорогих повій. Пили шампанське. Укладали мільйонні угоди — може, у тому ж таки люксі, де зупинялися президенти. Нівроку в цього готелю історія. Чортзна-що за історія! Трохи нервуючи, Джек витяг блокнот і зробив ще одну позначку: коли робота закінчиться, перевірити в денверській бібліотеці всі ці імена. У кожному готелі є свій привид? В «Оверлуку» їх ціла зграя. Спершу самогубство, потім мафія, а що далі?

У наступній вирізці Чарльз Ґрондін сердито спростовував обвинувачення Бренніґара. Джек хмикнув.

Вирізка на наступній сторінці була такою великою, що її склали. Розгорнувши її, Джек хрипло зойкнув — фотографія, що відкрилася йому, так і впадала в око. Шпалери із червня 1966-го поміняли, але й вікно, і вид з нього він чудово знав. На фото була та кімната президентського люкса, що виходила на західну сторону. Наступним номером програми виявилося вбивство. Стіна вітальні біля дверей, що вели в спальню, була заляпана кров'ю й ще чимось, що могло бути тільки білуватими шматочками мозку. Над трупом, закритим простирадлом, стояв поліцейський із байдужим обличчям. Вражений Джек пильно вдивився у фотографію, а потім перевів погляд на заголовок.

ПЕРЕСТРІЛКА У ГОТЕЛІ В КОЛОРАДО «Відомого короля злочинного світу застрелено у гірському “ключ-клубі”. Ще двоє загиблих.

САЙДВІНДЕР, КОЛОРАДО (агенція ЮПІ14).

За сорок миль від цього сонного містечка штату Колорадо, у самому серці Скелястих гір, звела рахунки мафія. Готель “Оверлук”, куплений три роки тому однією лас-веґаською фірмою й перетворений нею на “ключ-клуб” для еліти, став ареною потрійного вбивства в перестрілці. Двоє загиблих були чи то компаньйонами, чи охоронцями Вітторіо Дженеллі, замішаного в бостонському вбивстві двадцятилітньої давнини, відомого також як М’ясник.

Поліцію викликав управляючий “Оверлука” Роберт Норман. За його словами, він чув постріли, а деякі постояльці заявляли, начебто бачили, як двоє озброєних чоловіків у натягнутих на обличчях панчохах пробігли пожежними сходами

і поїхали на жовто-коричневому автомобілі останньої моделі з відкидним верхом.

Перед дверима президентського люкса, у якому зупинялися два президенти США, поліцейський Трупер Беньямін Мурер виявив двох убитих, пізніше ідентифікованих як Віктор Т. Бурмен і Роджер Макассі, обидва з Лас-Веґаса. У номері Мурер виявив розпростерте на підлозі тіло Дженеллі. Його застрелили тоді, коли він намагався втекти від нападників. За словами Мурера, Дженеллі був убитий із близької відстані зі зброї великого калібру. Із Чарльзом Ґрондіном, представником компанії, що володіє “Оверлуком” зв’язатися неможливо через...»

Нижче хтось приписав, сильно натискаючи на кулькову ручку: «Вони забрали з собою його яйця». Вражений Джек довго не зводив очей із цього напису. Чий же це був альбом?

Проковтнувши грудку в горлі, він нарешті перевернув сторінку. Ще одна колонка Джоша Бренніґара, цього разу датована початком шістдесят сьомого року. Він прочитав лише заголовок:

ВІДОМИЙ ГОТЕЛЬ ПРОДАНИЙ ПІСЛЯ ВБИВСТВА ВАТАЖКА ЗЛОЧИНЦІВ

Наступні сторінки були порожні.

(Вони забрали з собою його яйця)

Джек повернувся до початку в пошуках імені або адреси. Хоча б номера кімнати. Адже він був абсолютно впевнений: хто б не вів реєстрацію цих пам’ятних подій, він зупинявся в готелі. Але на початку нічого не було.

Він уже готувався більш уважно прогледіти всі вирізки, коли зі сходів почувся голос:

— Джеку? Любий?

Венді.

Джек здригнувся, почуваючи себе мало не винуватим — начебто потихеньку напився, і дружина тепер могла зачути запах спиртного. Смішно. Він обтер губи рукою й відгукнувся.

— Так, дитинко. Ось шукаю пацюків.

Вона зійшла вниз. Він почув кроки на сходах, потім у котельні. Швидко, не замислюючись, чому так чинить, він сунув альбом під стопку рахунків і накладних. Коли Венді з’явилася з-під арки, Джек підвівся.

— Господи, що ж це ти тут робиш? Уже майже третя!

Він посміхнувся.

— Що, так пізно? Я тут копався у всій цій дурні. Намагався знайти трупи.

Слова віддалися в його мозку лиховісною луною.

Вона підійшла ближче, дивлячись на нього, і Джек мимоволі зробив крок назад, не в змозі впоратися із собою. Він знав, що вона робить. Намагається винюхати спиртне. Імовірно, сама Венді цього навіть не усвідомлювала, зате усвідомлював Джек, тому відчуття провини змішувалося із гнівом.

— У тебе кров на губі, — сказала вона надзвичайно невиразним голосом.

— Га? — Він підніс руку до рота й поторкав тоненьку тріщинку. Вказівний палець вимазав у крові. Почуття провини підсилилося.

— Знову тер губи, — сказала вона.

— Ну так, напевно.

— Для тебе це суще пекло, чи

Відгуки про книгу Сяйво - Стівен Кінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: