Зворотний бік світів - Дарунок Корній

У світі Досконалих діяла комендантська година. Точніше, тут вона називалася періодом спокою. З шостої ранку до десятої вечора невільно було пересуватися сірим світом. Тому Мальва й не побачила людей, коли вперше потрапила в сірий світ. Якраз настав отой період спокою. Після десятої вечора ходити вулицями сірого міста заборонялося. Утім, Мальва була впевнена, що порушників у цьому світі не може бути. Тож комендантська година — це така собі звичайна умовність. Люди повинні вночі відпочивати, а не швендяти без користі вулицями. Яке влучне пояснення! Не посперечаєшся. Зрештою, і не мала бажання. Люди тут, як і вулиці та міста, не мали імен. Мальва вже й не дивувалася. Одне одного вони просто називали сестрами та братами. Правда, мали нумерацію. Для практичності. Крихітний номерок кріпився до сорочки чи на грудях справа.

Дітей на вулицях вона поки не бачила. Дорослі поспішали у своїх справах. Усі однаково вбрані, в однакових сірих окулярах, однаково голомозі — й жінки, і чоловіки. Різнили людей тільки зріст та те, що вони несли у своїх руках: сумки, саквояжі, ящики, теки, коробки. Транспорту в місті не було взагалі. Навіщо? Взуття дозволяло швидко і якісно, без корків на дорогах, добиратися до місця призначення. Коли Мальва хотіла довідатися, як перевозити вантажі, товари в супермаркети чи меблі в будинки, то отримала таку відповідь:

— Усе необхідне для життя людина отримує на місці. Ми не накопичуємо зайвих речей. Усе у світі сірих, включаючи будинки, дороги, зроблено за особливою технологією і ніколи не псується та не ламається.

— А одяг? — Мальва згадала, що вона зараз вбрана не в секонд-хенд. Одяг на ній новенький.

— Одяг та їжа виготовляються на фабриках під землею. Їжа постачає організм потрібними мікроелементами та речовинами, які продукує наша промисловість, ми нічого не позичаємо в природи. Усе виробляємо самі. У теплицях та на фермах вирощується рівно стільки, скільки потрібно. Нічого зайвого. Відходи виробництва одразу переробляються. Зношений одяг також переробляється, і з нього виготовляється новий. Усе автоматизовано, у нас фізично працюють тільки машини. Люди лишень сидять за моніторами та слідкують за процесами. Ферма, яка займається постачанням їжі для цілого міста, складається з тисячі одиниць техніки та… — сірий спеціально зробив ефектну паузу і радісно додав: — чотирьох людей. Чому чотирьох? Слушне запитання. Легко могла би впоратися й одна, але… Виробництво цілодобове, безупинне, і ми шануємо кожне життя. Людина — не машина і потребує відпочинку.

— Ви мені покажете ваші підземні ферми?

— Для чого? Там сумно. Рутинна робота.

Світ сірих продовжував дивувати, але при такому ідеальному порядку та продуманості він чомусь геть не подобався Мальві.

— А де ваші діти? Містом сновигають лишень дорослі. Дивина…

— Діти там, де і мають бути. Де їм добре, де вони захищені, де вони можуть отримати все необхідне для розвитку та зростання: затишок, знання, турботу.

— Любов? — вставила своїх п’ять грошиків Мальва.

Сірий вдав, що не почув, і продовжував:

— Наші діти — це наше майбутнє. Жоден інший світ так не опікується ними, як ми. Коли діти світу сірих закінчують школу, спеціальна програма і тести, які вони обов’язково складають, визначають їхнє майбутнє. І, звісно, насамперед відбираються особини, фізично та інтелектуально найдосконаліші. Вони стають донорами. Здають біологічний матеріал: жінки віддають свої яйцеклітини, чоловіки — сперму в спецклініку запліднення. Майбутнє світу Досконалих потребує лишень досконалих.

Сірий брат погодився показати Мальві клініку, у якій це відбувається. Двоповерхова сіра будівля. Чисті сірі кабінети, найсучасніша техніка з моніторами. Довкола зосереджені працівники, які налаштовані лишень на роботу і не звертають жодної уваги на сторонніх.

Сірий тицьнув пальцем на величезний холодильник на цілу стіну.

— Тут у нас зберігаються найкращі зразки сперми сірих братів. Медичні тести це підтверджують.

— Діти з пробірки, так? — запитала Мальва, вражено перетравлюючи почуте і з острахом оглядаючи людей у кімнаті. Світ, котрий не потребує любові!

— На жаль, поки ні, — трохи розчаровано відповідав сірий. — Так досконало виносити та народити немовля, як це робить жінка, жодне клонування не може. Ми намагалися це зробити, однак… Усі екземпляри, зроблені методом клонування, хоч здавалися нам на початку ідеальними, у процесі розвитку та зростання зазнавали генетичних мутацій. Особливо в третьому та четвертому поколіннях. Наші вчені й далі працюють у цьому напрямку, однак поки не зовсім успішно, на жаль.

— Тобто у вас досі народжують жінки. Штучне запліднення, так?

— Майже. Жінка, яку відбирають як фізіологічно найкращу особину для виношування дитини, стає носієм селекційного біологічного матеріалу.

— Тобто стає мамою, так?

— Не зовсім, — кривиться сірий невдоволено. — Мати — це геть інше. Жінка, яку запліднюють, і найчастіше чужим біологічним матеріалом, за дев’ять місяців народжує фізично досконалу дитину. Хочеш побачити це на власні очі? — несподівано запропонував сірий, і вона чомусь погодилася. Уже дорогою до операційної сто разів передумала, але сказати про це сірому брату не сміла. Ще подумає, що вона боїться крові та криків. Діти народжуються зазвичай у муках, чи не так?

Вони опинилися в тихій затишній кімнаті. Жінка, котра народжувала, робила це тихо, спокійно, без галасу, зручно всівшись на спеціальному кріслі. Якісь дротики та трубочки, підключені до її тіла, найімовірніше допомагали їй. На великому моніторі було видно, як дитина рухається черевом матері. Лишень один лікар-консультант спостерігав за процесом, сидячи перед монітором, проглядаючи цифри та дані, при потребі щось там змінював, покращував і не звертав жодної уваги на жінку. За якусь мить усе закінчилося. Дитина з лона матері м’яко приземлилася в спеціальну посудину, наповнену водою. Відразу ж з’явилася людина в сірому халатику, у сірій шапці та пов’язці-масці. Вона перерізала пуповину і забрала дитину з кімнати. За кілька хвилин, коли монітор закінчив попискувати та загорівся зеленим світлом, за жінкою також прийшли. Крісло, на якому вона сиділа, могло рухатися.

— Жінку забирають на відновлення. Дитя оглянуть лікарі, проведуть тести. Ідеальні пологи, Мальво.

— Дитина і жінка, яка її народила, більше ніколи не зустрінуться. Так?

Мальва налякано дивилася на краплі крові на підлозі, на маленьку механічну машинку, яка всмоктувала в себе ту кров, роблячи світ стерильно чистим.

— А навіщо їм зустрічатися? У світі сірих у кожного своя місія.

— А не може такого трапитися, що жінка народить від свого біологічного брата? Зустрінуться, закохаються і… Чи просто випадково докупи зведуть їхні сперматозоїди та яйцеклітину, — старалася якось зрозуміти побачене Мальва.

— Це неможливо. Генетика — це наука, а не випадкова зустріч хромосом. Велика база даних, зібрана в нас, дає стовідсоткову гарантію. Нам потрібні досконалі істоти, а не каліки.