Зворотний бік світів - Дарунок Корній

— У нас немає цвинтарів, Мальво. Вони нам не потрібні. Людина, яка померла, — це пройдений етап цивілізаційного розвитку. Для чого їй ставити пам’ятник? Тіло спалюємо в крематорії. А попіл додаємо в добрива в теплицях.

Після почутого Мальва припинила їсти фрукти та овочі. Перейшла на молочне, рибу та м’ясо. Щойно вона брала до рук огірок чи банан, як їй марилося обличчя старого, котрий помер уві сні й перетворився на добриво… Нічого з тим не могла вдіяти.

Її дивувала також відсутність у світі сірих немолодих облич. Світ сірих не старів. Хоча сірий брат стверджував, що середня тривалість життя у них сімдесят п’ять років.

— Але я тут не бачила жодного старого. Де ви їх тримаєте?

— У світі сірих добре розвинута медицина, зокрема косметологія. «Молоді душею і тілом» — чудове гасло світу Досконалих. Більше тобі скажу. Завдяки науці смертні нашого світу можуть жити не менше, аніж безсмертні. Чому ми цього не робимо, а дозволяємо смерті забирати смертних? По-перше, нам не потрібне перенаселення. По-друге, нам протипоказане і гальмування розвитку. Адже влиття свіжої крові та нових знань можуть прийти тільки з молодістю. Коли особина у своєму розвитку досягає вершини і зупиняється, настає час помирати. Розвиток — то і є життя. У нас немає лікарень. Ми побороли всі віруси та бактерії. Люди нашого світу не хворіють. Вони просто старіють і якоїсь миті перестають розвиватися.

Мальва розуміла, що її переживання та болісне сприйняття дійсності нічого доброго їй не дасть. Тож вирішила приховувати роздратування сірим світом.

— Цікаво! А якщо з інших світів ви на собі принесете чужинський вірус, у вас почнеться епідемія?

— Не почнеться, — самовпевнено відповідав сірий. — Сюди дозволено заходити тільки сірим безсмертним. Якщо ж потраплять інші безсмертні, то лишень з нашої доброї волі. От як ти, наприклад. Тобі відомо, що безсмертні не хворіють. За винятком болячок від заклять. Але вони не передаються від людини до людини. Це індивідуальне лихо. Тож інфекція може потрапити у світ Досконалих лишень на одязі чи брудному тілі. Та на цей випадок є галявина перед брамою в наш світ, яка миттєво вбиває всі видимі та невидимі шкідливі віруси й бактерії на тілі. Одяг спалюємо, як і прикраси та взуття гостя. А ще є місяць карантину. Ти його успішно пройшла.

— Ви знищили мою мушлю? — Мальва ледве не плакала після почутого. — Ну ви і…

— Мальво, правила для всіх однакові. Ти не виняток, — сірий говорив спокійно і впевнено.

— Я не хочу більше ніяких екскурсій. Мені болить душа.

Ця сволота знищила те єдине матеріальне, що пов’язувало її з тим, кого вона любить…

Минав час. Вона перестала запитувати про батька. Міркувала. А якщо надто довго сидіти в плісняві? Пліснява поступово з’їсть тебе чи ні? Нічого, час дасть відповідь і на це запитання. Мальву ніхто не шукав. Схоже, про неї всі забули. І навіть сни про неї забули. Бо тут, у сірому світі, їй геть нічого не снилося. Мальва розуміла, що вся річ у їжі, яку вона вживає. Сірі діяли на свідомість не тільки зовнішньо, вони підкрадалися до неї зсередини. Та не їсти вона не могла. Якщо відмовиться, її годуватимуть силоміць, а це ще гірше.

Невже це кінець? Згинути отак по-дурному в сірому світі? Ягілка казала, що батько вважає її мертвою. Так? Так. Отже, якщо сірий бреше і він не повідомив Стрибога про Мальву, а найімовірніше так воно і є, то він її не шукатиме. Але є ще Птаха, яка точно не повірить у побрехеньку про смерть Мальви. І вона її обов’язково знайде. «Треба тільки набратися терпіння», — підбадьорювала себе Мальва.

У дверях гучно клацнув замок. Мальва зітхнула. Вона нікого не хотіла бачити, але — що могла вдіяти. Сірі в темницю заходили без запрошень.

На порозі стояв сірий брат.

— Йменням Сварожого кола вітаю тебе, Мальво. Які будуть побажання щодо екскурсій на сьогодні? Адже ти бачила лише дещицю від того, що ми готові тобі відкрити. Це не тільки уклад нашого світу, це і його геніальна філософія.

— Вітаю і вас, сірий брате, — вдавано сумирним голосом відповіла, не намагаючись навіть підвестися з ліжка. Вона цього сірого довбня не поважала. Якого це милого їй на знак поваги вставати? — Не запитую про батька, очевидно в нього важливіші справи. У мене до вас прохання. Я бачила ваші клініки, метеорологічну станцію, яка програмує чудову погоду у світі сірих, житлові квартали, садочки, школи, університети, бібліотеки, парки, однак не бачила жодної художньої галереї, виставкової зали, кінотеатру, концертної площадки, музею, нічного клубу чи театру. Я не чула вашої музики, не насолоджувалася красою полотен митців. Скрипалі, оперні діви, піаністи… Яку музику вони виконують у досконалому світі? Вона теж має бути досконалою, чи не так? Покажіть мені цей бік досконалого світу, будь ласка.

Сірий уважно дивився на Мальву.

— Я думав, що ти розумніша. Ти і не могла бачити того, чого у світі Досконалих не існує. Невже так важко це зрозуміти? У місті нема скульптур, нема картин, не лунає музика, відсутній шкідливий шум, який би порушував гармонію. Немає ресторанів, танцмайданчиків. Навіть більше — немає художніх академій, консерваторій, бо нікого навчати. У нас немає художників, поетів, письменників, співаків, музикантів… Це стерильно правильний світ. Ці всі так звані творчі штучки вносили дисгармонію в ідеальний уклад світу Досконалих. І ми їх ліквідували. Творчість породжує вільнодумство, а те, у свою чергу, — революції, війни, збурення, стихійність. Випереджаючи твоє запитання, скажу, що в нас немає телебачення, немає радіо. Усю необхідну для розвитку інформацію смертні отримують на місці роботи чи в бібліотеці. Таке почуття, як любов, котра народжує творчість, у нас відсутнє. Коли ми позбулися любові, то позбулися багатьох хиб. Бо якщо є любов, має існувати і ненависть, яка породжує вбивства, образи, яка руйнує, гальмує розвиток. У нашому світі немає релігії. Відсутня і віра. Віра породжує марення, містичні передбачення, фантазії. Це неприпустимо, бо також приводить до зневіри, яка спричиняє страх і розпач. А вони — то глухий кут для розвитку. Немає в нашому світі й сумнівів. Немає упередженості. Ти, бачу, читала наші книжки. Які чотири головні слова записані на сірому прапорі справедливого світу Досконалих? — Сірий брат дістав з полиці книжку, розгорнув її й повернув до Мальви. Там великими літерами на цілу сторінку було написано: «Інтелект», «Правда», «Розвиток», «Гармонія».

— Але якщо в людини талант до співу чи хист до малювання, що їй з тим робити?

— Талант, хист? — Сірий акуратно склав книжку і