Зворотний бік світів - Дарунок Корній

— Я син сірого. Головний сірий брат — мій батько.

Лед та Полель ошелешено дивилися на Остапа. Полель ледве видушив із себе:

— Ну нічогенька в тебе сімейка: дід — справжня легенда, сам Мирослад, а батько — ганьба роду. Співчуваю.

— Так, я син сірого. — Остап говорив голосно, чітко карбуючи слова: — І тому ви не зобов’язані йти зі мною. Мій батько — то мій клопіт. Ви дуже ризикуєте, перебуваючи зі мною поруч. І коли нас упіймають сірі, то й сопілка не допоможе.

— Що ти таке мелеш? — обурився Полель. — Ми не боягузи. Мальва нам майже сестра. Правда, братіку?

— Скажу, хлоп’ятки, одне: я з вами, — відповів лаконічно Лед. Подивився уважно на Остапа і додав: — А тобі я все одно не довіряю. Я за тобою стежу, йолкі-матолкі. Зрозумів? Тож вважай!

Остап кивнув.

— Ну? Тоді перенеси нас до брами, чи що? — поспішно заговорив Полель. Він не хотів, щоб Лед із Остапом посварилися.

Хлопці доволі швидко та справно перемістилися до брами сірих. Як Остап і прочитав у видіннях Ягілки, вони опинилися на затишній галявині. Співали пташки, дзижчали комахи, шелестіло листя на деревах… Тільки сонця та чистого неба над головою бракувало до повної ідилії. Над ними висіло похмуре сіре небо.

Остап зробив травою надріз на руці, рясно окропив кров’ю галявину і… Стіна зі старих дерев почала танути. Перед ними відкрився вечір світу Досконалих. Хлопці стояли на високому пагорбі, до якого своїм майже ідеальним тілом тулилося містечко. Акуратно побудовані двоповерхові будиночки, прямі, наче стріли, вулиці, котрі сходилися в одному місці. І цим місцем була багатоповерхова будівля в центрі, найвища і, напевне, найголовніша в цьому світі.

Остап тицьнув пальцем у багатоповерхівку:

— Мальва там. Ягілка тут була кілька разів, хоч їй і не дозволено виходити з Порубіжжя. Бо якщо вона порушить заборону і увійде до світу живих, то енергія живого вб’є її. У світі сірих енергія живого майже мертва. Вона ще жевріє, але ледве-ледве, і Ягілці тут добре. Отак сірі отримали ключі від розуму жінки, яка хоче бути потрібною не тільки тоді, коли переводить душі у світ мертвих. Мертві завжди мовчать, а якщо до неї хтось і приходить, то з певними намірами і зовсім не в гості. Це жінку обурює, і вона бере за свої послуги платню. Хоч та плата їй зовсім не потрібна. І лишень світ сірих прийняв її як рівню. Принаймні поки їй так видається. Сірі її в гості запрошують, роблять щедрі подарунки, безкінечно дякують за досконалість, говорять пишномовні слова про її важливість для світобудови, особливо для майбутнього. Основу якого становитимуть сірі та Порубіжжя. До того ж напівжива чи напівмертва, вона все ж таки жінка. І один із сірих братів їй дуже подобається.

Остап умовк. Лед і Полель були вражені.

— Вона тобі в цьому зізналася, коли ти був у її голові? Так? — запитав печально Полель.

— Ні, я сам побачив. Моє вміння дивне. Я можу бачити, відчувати, думати, мріяти і передбачати розумом тієї людини, до якої підключаюся. — Остап сумно зітхає та похапцем додає: — У нас з вами дуже мало часу, хлопці. Мальва в небезпеці. І ви все ще можете передумати та повернутися додому. Це мій клопіт, тільки мій.

— Слухай, — скривився Лед, — скільки можна нас лякати? Кажи краще, що далі. Ти ж сидів у голові Ягілки, добре розгледів мапу міста і точно маєш план.

— Маю, — спокійно погодився Остап. — План такий: за кілька хвилин у світі сірих починається комендантська година. Вони називають її періодом спокою. Людей на вулиці не буде, охорони теж. Спокій міста берегтимуть відеоспостережці, пристрої, ну штуки, котрі запам’ятовують зображення. Як би вам краще пояснити? Отже, е-е-е…

Лед підняв руку:

— Стоп, ми з братом не лохи. Без дозволу дорослих ми побували не в одному світі і вскочили не в одну халепу. І у світах типу світу Сонячної Мушлі теж побували. Тож про різні технічні штуки, як ти їх називаєш, добре знаємо. Я так розумію, що записане відеоспостережцями охорона перевірятиме вже вранці?

Остап ствердно кивнув.

— Прекрасно. У нас часу багатенько — ціла ніч, так?

— Так. Сподіваюся, що до ранку ми разом з Мальвою будемо далеко від сірого міста, — Остап сказав це не зовсім твердо.

Лед зробив вигляд, що цього не зауважив, і дуже впевнено заговорив:

— Отже, ми вже зараз рушаємо до багатоповерхівки. Я так розумію, що доведеться йти пішки, бо жодні замовляння та заклинання тут не діють. Варган теж?

Лед питально дивився на Остапа. Той ствердно кивнув.

— Я так і знав, — трохи розчаровано відповів Лед. — Тоді ходімо. Йолкі-матолкі, вперед!

— Е-е-е, той! — врешті озвався Полель, досі приголомшений почутим. — Це все, звісно, чудово, але… Друзі мої! Як бути з охороною в будинку? Вона ж там точно є. І вона не спатиме!

— Ти серйозно, йолкі-матолкі, не спатиме? У тебе ж чарівна сопілка в руках. Чи вона тут теж не той…

Лед трохи розгублено глянув на Остапа. Остап сумно посміхнувся у відповідь:

— Вона той, хлопці! Навіть дуже той. Я це відчуваю.

— А може, давайте вже заграємо? І хай весь цей сірий світ засне мертвим сном! А ми тишком-нишком зробимо свою справу і… — Полель ніжно погладив колянку, тоді радісно показав руками, як вони роблять свою справу й утікають із сірого світу.

— Так, зіграємо, — відповів сумно Остап. — Звісно, не всі заснуть з примусу, у віддалених районах колянки не почують. Але нам того й не треба. Головне — розчистити шлях та приспати охорону. Будемо рухатися спокійно, граючи на колянці.

Лед важко зітхнув:

— То що тоді, йолкі-матолкі? Готові? Побігли!

4. Три таланти

О, то був не світ. То був страх Господній. Головне місто столиці світу Досконалих так і називалося Головним містом. Існували й інші міста, які мали теж геть не претензійні назви: місто 1, місто 2, місто 3 і так далі. З назвами вуличок ситуація була не кращою: вулиця 1, вулиця 2, вулиця 3… Лишень площа перед урядовою установою, де містилась темниця (кімната для роздумів — по- сірячому), у якій сиділа Мальва, трішки випадала із загального тренду назв. Звалася вона майдан Справедливості. Це була широка площа, з фонтаном посередині, з величезним екраном, котрий висів на стовпі навпроти багатоповерхівки. Для чого екран на цій площі — поки не зрозуміла. Усе сірого кольору: будинки, вулична розмітка, лавки і… люди. З