Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко

— Такі ґарантії мене задовольняють.

— Далі, — провадила Брігід, узявши наступного аркуша, вже з катерлахським гербом, — розпорядження лорда-реґента Об’єднаного Королівства Катерлах, згідно з яким лорд Бренан аб Ґрифид визнається Короною єдиним законним опікуном своїх двоюрідних сестер, дівиць Марвен і Ґрайне вер Киннах із міста Дервеґ на Ініс Лахліні, дочок його рідної тітки Лінед бан Киннах, уродженої вер Алвин. Ці два документи засвідчують виконання передумов угоди, а отже, відразу після її підписання набувають чинності зобов’язання, які бере на себе лорд Фінвар аб Дайхі О’Міхертах. Лише після того, як їх буде виконано і здійсниться проміжна умова — обрання лорда Бренана королем Катерлаху, стануть чинними його зобов’язання перед лордом Фінваром. У разі порушення будь-якого пункту…

— Перепрошую, леді Брігід, — м’яко урвав її Фінвар аб Дайхі. — Ми з вами разом складали тест угоди, а лорд Бренан, у чому я не сумніваюсь, уважно читав її. Пропоную перейти до підписання.

— Гаразд, — кивнула Брігід і передала йому та Бренану по примірнику. — Можете підписувати, панове.

Гладкий лорд без найменших зволікань поставив свій підпис, а Бренан, узявши чарівне перо, затримався в нерішучості.

— Лорде Фінваре, — промовив він після коротких вагань. — Поясніть мені одну річ. Якби ви забажали, настарші сестри просто переписали б усі ці маєтки на вас… тільки не кажіть, що це було б схоже на хабар. У будь-якому разі, люди вважатимуть, що відьми вас купили. Але тоді б ви мали ці землі в своїй особистій власності й порядкували ними на свій розсуд. А так вам доведеться чекати ще три роки, та й після цього вони за законом належатимуть Марвен. Чи, може, ви впевнені, що я не виконаю своїх зобов’язань і Марвенин посаг дістанеться вам — уже не як хабар, а як компенсація за порушене мною слово?

Фінвар аб Дайхі похитав головою:

— Навпаки, лорде Бренане, я дуже сподіваюся, що ви дотримаєтесь нашої угоди і вмовите свою кузину вийти за мого сина. Річ не лише в посагу, земель та грошей я маю вдосталь; найбільше я переймаюся становищем мого роду, його подальшими перспективами. Якщо мені вже не судилося стати королем, то я бодай зроблю мого сина королівським зятем. Ви дуже вболіваєте за обох своїх кузин, тому дбатимете про інтереси їхніх чоловіків, а ще більше — про їхніх дітей, серед яких будуть і мої внуки. А протекція з боку короля, що правитиме країною майже все наступне століття, ще й за повної підтримки відьом, великого варта. Може, це й не так посприяє звеличенню моїх нащадків, як у випадку, коли б я сам був королем, та все ж дасть набагато більше, ніж усі маєтки з посагу юної панночки Марвен.

— Зрозуміло, — сказав Бренан. Брігід уже висловлювала йому свою думку з цього приводу, але він хотів знати, як пояснить свої мотиви сам Фінвар. Скидалося на те, що гладкий лорд був з ним щирий. — Та я ще на самому початку попереджав вас, що останнє слово все одно буде за Марвен. Вона матиме три роки на роздуми і якщо не захоче пов’язувати своє життя з вашим сином, я її не присилуватиму.

— Певна річ, лорде Бренане, певна річ. Проте я хочу вірити, що мій Туахал сподобається вашій кузині. Він гарний хлопчина, і за вдачею, і зовні — тут, на щастя, пішов у свою матір.

— А чи сподобається йому Марвен? Ви ж навіть не бачили її портрета. І не просили його показати — що, правду кажучи, мене здивувало.

Фінвар аб Дайхі недбало посміхнувся, всім своїм виглядом демонструючи, що його це найменше турбує.

— Я не знаю жодного випадку, коли б кровні родичі відьом мали фізичні вади. Іскри обирають собі носіїв з ідеальною спадковістю, тож ваша тітка напевно була вродливою жінкою. І вже точно не була такою дурною, щоб вискочити заміж за потворного чоловіка. Цього мені досить.

— Зрозуміло, — повторив Бренан і врешті поставив під документом свій підпис.

Потім вони обмінялися примірниками і знову їх підписали, а тоді Альса, як формально головна відьма в Катерласі, скріпила обидва екземпляри незламними чарами.

— Від цього моменту, — врочисто мовила вона, — угода про співпрацю та порозуміння між лордом Бренаном аб Ґрифидом О’Мейніром і лордом Фінваром аб Дайхі О’Міхертахом набуває чинності. А я, Альса вер Киннейді О’Фейгелм, старша сестра Відьомського Сестринства, готова виступити ґарантом дотримання цієї угоди й арбітром у разі виникнення суперечок із тлумачення її окремих положень. Чи згодні договірні сторони на моє посередництво.

— Так, сестро, я згоден, — відповів Бренан.

— Так, пані, я згоден, — кивнув Фінвар. — Хоч вас і не можна назвати незацікавленою особою, проте я покладаюся на вашу об’єктивність та неупередженість. Гм… І ще одне. Я не хотів про це говорити до підписання, щоб ви не вирішили, ніби я висуваю додаткову умову. Зараз у мене немає підстав боятися за своє життя, бо чорні вважають, що я перебуваю у вас під підозрою і тим самим відволікаю вашу увагу від їхнього справжнього спільника. Але ситуація зміниться, коли я виступлю на підтримку лорда Бренана. З тієї миті і до завершення виборів мені та моїм рідним загрожуватиме серйозна небезпека.

Він замовк, чекаючи на пропозицію. Брігід знизала плечима з таким виглядом, ніби це було самоочевидно.

— Будьте певні, лорде Фінваре, ми про все подбаємо. І вам, і вашій родині забезпечимо такий самий надійний захист, як і решті наших союзників. Ми в цьому зацікавлені не менше, ніж ви.

— Тоді питань більше немає. — Фінвар аб Дайхі сперся руками на бильця крісла й важко підвівся. — Гадаю, мені не варто зловживати вашою гостинністю, ризикуючи потрапити на очі кому-небудь сторонньому. Було приємно з вами зустрітися, лорде Бренане. Не скажу, що я радий тому, як усе обернулось, але тут нічого не вдієш. Це цілком моя вина, що нам не судилося зійтися в битві за королівську корону. Повірте, я був би вам гідним супротивником.

— Я в цьому не сумніваюся, — ввічливо відповів Бренан.

Він провів гостя до сходів на поверсі,