Відірвана від коренів - Наомі Новік

на полиці, на всі одразу, відчайдушно: нескінченні ряди книг зі своїми секретами виглядали як цитадель. Що робити, якщо одна з них до цих пір тримає в секреті спосіб, який повернув би Касю? Я встала і пішла вздовж полиць, ведучи своїми руками по корінцях, по буквах з золотим тисненням, на які безглуздо натикалися мої сліпі пальці. Напис Luthe знову зупинив мене, фоліант, оправлений у шкіру красивого жовтого кьльору, який я взяла без дозволу так давно, і який розлючений Дракон забрав у мене, перш ніж я хоч трохи почала розумітися у магії, перш ніж я взнала, як багато і як мало я могла зробити. Я поклала свої руки на нього а потім різко запитала,

— Кого він викликає? Духів?

— Ні, це абсурд, — сказав Дракон, нетерпляче. — Виклик духів не що інше, як шарлатанство. Це дуже легко — вдавати, ви можете викликати щось невидиме і безтілесне. Виклик не робиться так тривіально. Це виклик… — Він зробив паузу, і я була здивована, побачивши його небажання говорити далі. — Істини, — сказав він, нарешті, знизавши трохи плечима, як ніби цього було недостатньо, і неправильно, але настільки близько, наскільки він міг сказати. Я не розуміла, як можна викликати істину, якщо тільки він не мав на увазі побачити в минулому те, що було брехнею.

— Але чому ви були такі злі, коли я почала читати книгу, а потім ганялися за мною? — запитала я.

Він подивився на мене.

— Чи означає це, що магія здається вам тривіальним процесом? Я думав, що ви були налаштовані на деяку мету, якимось чарівником в суді, підірвати дах вежі, на що ви витратили би всі свої сили і вас засипало би камінням, тим самим змушуючи мене виглядати некомпетентним дурнем, який занадто довіряв учневі.

— Але завал убив би мене, — сказала я. — Ви думаєте, що хтось із суду має на вас зуб?

— І спробує зачаклувати селянку з половиною унції магії, щоби здобути перемогу наді мною, або для того, щоб мені наказали повернутися в суд, тим самим принизивши? — запитав Дракон. — Звичайно. Більшість придворних рахують селян на один щабель вище корів, і на один щабель нижче своїх улюблених коней. Вони абсолютно раді повести тисячу вас в сутичку з росами для отримання деякої незначної переваги на кордоні; і навряд чи моргнуть оком через втрати. — Він змахнув рукою. — У будь-якому випадку, я, звичайно, не міг чекати, поки ви прочитаєте її до кінця.

Я дивилася на книгу на полиці під моїми руками. Я згадала, як читала її, як вона давала мені відчуття задоволення і впевненості, і, підкоряючись раптовому імпульсу, витягнула книгу з полиці і повернулася до нього, притиснувши її до грудей. Він подивився на мене з побоюванням.

— Чи може це допомогти Касі? — запитала я його.

Він відкрив рота, щоб заперечити, але я бачила, що він вагався. Він дивився на книгу, хмурився і мовчав. І нарешті сказав:

— Сумніваюся в цьому. Але Summoning — дивна книга.

— Це заклинання не зашкодить їй? — Запитала я, але отримала у відповідь лише роздратований погляд.

— Звичайно воно може зашкодити, — сказав він. — І ви не чули, що я тільки що сказав? Заклинання повинно бути прочитане до кінця без зупинок, щоб подіяти, і якщо у вас не вистачить сил, щоб зробити це, вся будівля заклинання зруйнується, згубно для вас, коли ви вичерпаєте себе. Я бачив як його читали тільки один раз, три відьми разом, кожна з яких була учнем у іншої, передаючи книгу одна одній, щоб продовжувати читання. Воно мало не вбило їх, а вони в жодному разі не були слабкими.

Я подивилася на книгу, важку, з золотим тисненням. І перестала сумніватися. Я згадала, як мені подобався смак заклинання на язику, як воно затягувало мене. Я глибоко зітхнула і сказала:

— Ви кинете його зі мною?

Розділ 10

Спершу ми її прикували. Дракон приніс з собою важкі залізні кайдани і заклинанням засунув один кінець глибоко в кам'яну стіну склепу, а Кася — чи істота всередині Касі — стояла і спостерігала за нами, не кліпаючи. Я провела навколо неї вогняне кільце, і коли він закінчив, загнала її до стіни, а іншим заклинанням він охопив її руки наручниками. Вона пручалася, думаю, більше для того, щоб створити нам незручності, ніж з якогось занепокоєння, вираз її обличчя залишався тим самим, та ж нелюдська порожнеча, і її очі не покидали мого обличчя. Вона стала худішою. І їла дуже економно. Досить, щоб утримувати тіло Касі в живих, і недостатньо, щоб утримати мене від споглядання, як вона зношується, як її тіло худішає, а на обличчі западають щоки.

Дракон приніс вузьку дерев'яну підставку і я поклала Summoning на неї. Він подивився на мене.

— Готові? — запитав він мене, жорстким і формальним тоном. Він був одягнений в строгий одяг з шовку, шкіри та оксамиту в смужках, і одів рукавички; ніби захищаючись від чогось подібного, що сталося минулого разу, коли ми працювали разом, створюючи ілюзію. Мені здавалося, що це було століття назад, і так далеко, як Місяць. Порівняно з ним я виглядала неохайною у своєму домотканому одязі, волосся були стягнуте у простий пучок позаду, просто щоб стримувати його від наповзання на очі. Я нахилилася, відкрила книгу і почала читати вголос.

Заклинання полонило мене майже відразу, і тепер я знала про магію досить, щоб це відчути, і опертись на свої сили. Але Виклик не наполягав на повному поглиненні магії від мене: я намагалася годувати його, як робила у більшості моїх заклинань, стійким виміряним потоком