Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

— Слова скінчилися. Починається справа. — Сестри Верна і Елізабет відступили.

Сестра Грейс залишилася, стискаючи в руці нашийник. — Це не гра. З цього моменту все буде йти строго за правилами. Слухай уважно, Річард.

Тричі тобі буде запропоновано прийняти Рада-Хань і разом з ним — нашу допомогу. Кожна з нас має право один раз запропонувати тобі це. Для Рада-Хань є три підстави, і кожна сестра може назвати тобі одну з них. Після того як вона буде вказана, ти повинен прийняти Рада-Хань або відмовитися. Якщо ти відкинеш всі три пропозиції, четвертої не буде.

Ти втратиш можливості знайти підтримку у сестер Світу. Втім, сподіваюся, цього не станеться. Але якщо ти відмовишся втретє, твій дар погубить тебе.

Річард, як і раніше стискав рукою своє горло.

— Чому я повинен носити нашийник? — Прохрипів він.

— Ніяких питань, — владно відрізала сестра Грейс, — ти будеш тільки слухати. Ти повинен сам, з власної волі, надіти Рада-Хань собі на шию.

Але зняти його сам ти не зможеш. Він може бути знятий лише сестрами Світу. Він залишиться на тобі до тих пір, поки ми не будемо вважати, що навчання закінчено. І тільки ми вирішуємо, що воно закінчено.

Груди Річарда важко здіймалися. Його погляд був прикутий до нашийника. Очі його були дикими і повними жаху. Келен ніколи не бачила в нього таких очей.

Сестра Грейс мстиво примружилася:

— Зараз ти отримаєш першу підставу. Кожна сестра має право запропонувати тобі нашу допомогу, але перше речення ти почуєш від мене. Я, сестра Світла Грейс Рендал, оголошую тобі першу підставу Рада-Хань і пропоную тобі нашу допомогу. Перша підстава Рада-Хань така: він позбавить тебе від головного болю і очистить твій розум для навчання. Ти вільний прийняти нашу допомогу або відмовитися від неї. Але я настійно рекомендую тобі прийняти перше речення. Повір, вдруге це буде зробити набагато складніше, а в третій — майже неможливо. Прошу тебе, Річард, прийми нашу допомогу зараз. Від цього залежить твоє життя.

Вона замовкла, чекаючи. Погляд Річарда повернувся до сріблястого кільця. У цьому погляді застиг панічний жах. У повітрі повисла гнітюча тиша, що порушувалася лише потріскуванням дров у вогнищі і шипінням факелів.

Річард підняв очі. Він відкрив рот, але під важким поглядом сестри Грейс не зміг вимовити ні слова.

— Я не одягну нашийник, — нарешті видавив він. — Я ніколи більше не одягну нашийник. Ні заради кого. Ні заради чого. Ніколи.

Сестра Грейс здригнулася, але нашийник не опустила. Вона була вражена:

— Ти відкидаєш мою пропозицію і Рада-Хань?

— Відкидаю.

Сестра Грейс зблідла. В очах її змішалися досада і жах. Вона повернулась до сестер Берні і Елізабет:

— Вибачте мене, сестри. Я зазнала невдачі. — Вона простягла Рада-Хань сестрі Елізабет. — Тепер все залежить від вас.

— Світло простить тебе, — прошепотіла сестра Елізабет і поцілувала сестру Грейс в обидві щоки.

— Світло простить тебе. — Сестра Верна зробила те ж саме.

Сестра Грейс повернулася до Річарда. Голос її був тихим:

— Нехай Світло завжди буде прихильним до тебе. Нехай прийде день, коли ти знайдеш свій шлях.

Не відриваючи від Річарда очей, вона струснула рукою, і раптом з рукава в неї вискочив ніж. Втім, він більше нагадував довгу голку, що стирчала з срібної ручки.

Річард відсахнувся, невловимим рухом вихопивши меч. Повітря наповнився чарівним дзвоном.

Так само стрімко сестра Грейс перехопила стилет і розверрнула вістрям до себе. Видно було, що вона вміє поводитися зі своєю зброєю. Як і раніше дивлячись на Річарда, вона встромила клинок собі в груди.

Темряву розірвав яскравий промінь. Здавалося, він вирвався з очей сестри. У наступну мить її бездиханне тіло впало на землю.

Річард і Келен в жаху відсахнулися. Сестра Верна схилилася над тілом і вийняла стилет з рани. Випроставшись, вона подивилася на Річарда.

— Ми попереджали — це не гра. — Сріблястий клинок зник в складках плаща. — Ти повинен поховати її сам. Якщо ти доручиш це іншому, тебе до кінця днів будуть мучити кошмари, породжені магією. Від них немає порятунку. — Сестри накинули капюшони. — Тобі було запропоновано допомогу в перший раз. Ти відмовився. Ми ще повернемося.

Вони попрямували до дверей і вийшли з дому.

Лезо меча уткнулось в землю. Річард дивився на мертву жінку, і по щоках його бігли сльози.

— Я ніколи більше не одягну нашийник, — прошепотів він швидше самому собі. Хто б мене про це не просив.

Втомленим рухом він підняв сумку і, діставши звідти невелику лопатку, причепив її до пояса. Потім перевернув сестру Грейс, схрестив їй руки на грудях і звалив тіло на плечі. Одна рука зісковзнула і повисла, хитаючись.

Голова закинулася, мертві очі були як скляні. На білій блузі чітко виділялася цятка крові.

Річард глянув на Келен. Очі його були каламутними від болю.

— Я поховаю її. Я хотів би зробити це сам. Келен кивнула. Річард штовхнув двері плечем і вийшов. Келен знесилено опустилася на землю і заридала.

Коли він повернувся, Келен сиділа, невідривно дивлячись у вогонь. Виплакавшись, вона сходила до Савідліна, розповіла йому про те, що трапилося, повернулася і тепер чекала Річарда.

Він сів поруч з нею і, обійнявши її, поклав голову їй на плече.

Вона зарилася пальцями в його волосся і міцно пригорнулася до нього. Вона розуміла, що треба щось сказати, але ніякі слова не йшли на язик.

— Ненавиджу магію, — нарешті прошепотів Річард. — Вона знову постає між нами.

— Ми не дозволимо їй. Ми обов'язково щось придумаємо!

— Чому вона вбила себе?

— Не знаю, — зітхнула Келен.

Річард дістав з кишені кілька цілющих лисків і сунув їх