Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян
– Златка захворіла. Злягла з температурою. А Лім сам не впорається. Сьогодні народу багато. Бо собачі бої. Допоможете? Ви ж усе одно тут живете?
– Звісно, допоможемо, – закивала Кхибра, – не переживайте.
– Красненько дякую! Тоді, живо обідати! Помічниці ви мої золоті!
Сьогодні сама тітка накривала нам стіл. Їжа проста, але ситна: тарілка горохового супу з копченими ковбасками і реберцями, гречана каша з грибною підливою і бараниною. А на десерт ми отримали по булочці з маком і кухлю ароматного вишневого киселю. Так, це не вчорашній обід нашвидкуруч! І то, якби тітка не відволікла кухаря, то пили б ми воду з колодязя й на городі паслися як кози.
Тітка видала нам яскраві помаранчеві фартухи з кишенею посередині. Досвід у нас із Кхиброю немаленький, та й на пам’ять не скаржилися. Я іншим разом, тримала в голові до десяти замовлень. І жодного разу не помилилася!
До вечора народу стало ще більше. То тут, то там лунало: «Гей, крихітко! Медку підлий!» або: «Гей, подавальнице, пива принеси!» Ми з Кхиброю крутилися по залу як дві білочки. Заглянув до таверни й пан Флюн Хурлапий. Відразу зашепотіли, що він приїхав купити бійцівського пса. І відвідувачі таверни поставилися до його рішення з величезною повагою. Пан Флюн привітав мене і замовив одразу п’ять кухлів пива і п’ять гномських ковбасок, що я йому негайно і принесла. Потім він замовив ще п’ять пива з ковбасками. А потім ще. Я зробила знак Ліму, що Флюну достатньо алкоголю, Лім кивнув, мовляв, зрозумів. І тут, коли я прийшла з тацею забирати порожні кухлі, гном глянув на мене каламутними очима і розплився в щасливій усмішці:
– Свята Валайя! Мене благословила свята Валайя!
Я відсахнулася. Ні, я, звісно, всяке бачила, але щоб мене прийняли за гномську богиню? Спасибі, але чи не помилився зростом, пане Хурлапий? Гном радів, він посадив мене за стіл, почав цілувати руки й благати стати його дружиною. Я спробувала нагадати йому, що він одружений. Але пан Флюн переконував мене, що неодружений, самотній як бродячий собака. Він торкався моєї коси, все норовив поцілувати й вщипнути за бік. Народ зайшовся сміхом від сп’янілого гнома.
– Яка ти гарна, – шепотів він. – Поїхали зі мною, я тебе на всю ніч ощасливлю!
Усі мої спроби встати й піти він сприймав як особисту образу. Я не хотіла братися за качалку, бачить Ліссе́йла***, але коли гном спробував ущипнути мене за груди, мої руки не витримали й звично стукнули нахабу качалкою по руках.
– Валайя! Ти подаєш мені знак?!
– Так, дурнику! – не витримала я, – проспись!
– Тільки з тобою!
Зал знову вибухнув реготом. На допомогу прийшов Лім. Він підхопив гнома під руку і щось йому шепнув на вушко. Той, усміхаючись у довгу бороду, побіг на другий поверх. А зі сходів закричав:
– Валайя, я чекаю на тебе!
– Іду-у-у-у! – крикнула йому навздогін я. Уся таверна заіржала.
Мені на плече сів магоптах і голосом магістра Лайс сказав:
– Вийдіть у двір, є новини.
Я знайшла Кхибру, і ми вийшли на вулицю. Біля конов’язі стояла магістр Корра.
– Є сліди магії, Руто, ваша правда. Але це не артефакт. Швидше за все, кухар додає щось у їжу або питво. Простежте, що він готує тітці, і це буде відповіддю на ваше запитання.
– Дякую, пані Лайс, – палко подякувала я викладачці.
– Так на так, – вона побудувала портал і зникла в ночі. Найголовніше, що ми тепер точно знали, що ніякого артефакту в цього дармоїда і ненажери немає. Значить, скоро він розпрощається з цією роботою.
*Сівальда – богиня врожаю
**Сфайла – бог повітря
***Ліссейла – богиня азарту
Любі читачі! Ваші коментарі додають гарного настрою авторці та підбадьорюють до публікації наступної глави ;))