Книга імен - Джил Грегорі

Capa Дія сумно похитала головою.

— Бідолашний намагався якось витягти батька, але пожежа була просто несамовитою. Увесь папір, фарби, хімікати — усе палало, як у пеклі.

При цьому освітленні шкіра її здавалася сірою.

— Рабин Лазар казав, що друкар був доброю людиною... як і мій чоловік... — Голос її обірвався.

Девіда охопила хвиля суму. Він ніби відчув безпорадність того хлопчика.

— Ви не знаєте, яким чином карта опинилась у рабина Лазара? — обережно запитав він.

— Син друкаря цікавиться зміями. Коли він допомагав батькові з картами, його просто зачарували переплетені змії на звороті. Друкар, як ведеться, завжди залишає собі зразки кожного замовлення, для обліку. Рабин Лазар прийшов до родини друкаря з візитом співчуття, і саме зайшов хлопчик. Його трусило, коли він розповідав рабинові, що викрав карту з батькових файлів. — Губи в неї затремтіли. — Нещасне хлоп'я вирішило, що відповідальне за смерть батька і що його вбили через викрадену карту.

— Важкий тягар для дитини, — стиха промовила Йаель. — Тільки не вона має відповідати. — Голос у неї став жорстким. — Якби той замовник знав, що хлопець сидить у сусідній кімнаті; він убив би і його, щоб зберегти таємницю карт.

Таємниця. Девід складав докупи розрізнені фрагменти. Ось чому друкаря вбили — через друкарські форми, щоб карти не можна було ані простежити, ані відтворити.

— Це допоможе знайти вбивцю мого чоловіка? — В очах удови заблищали сльози. Вона швидко закліпала віями, аби їх зупинити. — Ви гадаєте, що замовник простежив шлях карти з Польщі й убив рабина Бен Моше та мого чоловіка, щоб повернути її собі?

— Щось у такому роді. — Пальці Девіда стискали карту. — Усі ці події пов'язані між собою, але вони приховують дещо більше, ніж одну людину.

Запала пауза, і Capa Дія охопила руками шию. Раптом тишу кабінету прорізав дитячий крик.

— Бейла, мабуть, зголодніла, — повідомила племінниця, котра саме з'явилася на порозі з дитиною на руках. Дитина плакала.

— Я мушу йти. — Capa Дія взяла свою доньку й стала колисати.

— Ми вам вельми вдячні за допомогу, місіс Гольдштейн, — сказав Девід. Жінка скорботно усміхнулась у відповідь і пішла з кабінету слідом за племінницею.

Девід і Йаель пробиралися через переповнену людьми вітальню. Тільки-но Йаель узялася за дверну ручку, як у кімнаті замиготіло світло, а хвилиною пізніше яскраво спалахнули всі лампи.

— Хай буде світло! — стиха проголосив Девід і відчув, що морок, у якому він перебував, щойно розсіявся.

Ледь вийшовши на вулицю, і він, і Йаель схопилися за мобільники, проте ті не працювали.

— Замовимо квитки на літак з готельного телефону. — Девід ішов у ногу з Йаеллю. Він поклав був карту назад у рюкзак, та раптом вихопив її знову, бо дещо пригадав.

Чому він не помітив раніше? Там, за одним із тіл, що падали з вежі, виднівся підйомний замковий міст. Він розколовся надвоє й летів у рівчак, тіло, що падало, майже заступало його, і він виглядав скоріше як фортифікаційний вал, проте це був саме міст.

І тут Девід пригадав, що бачив точнісінько такий підйомний міст раніше. Він стояв на ньому в Лондоні кілька місяців тому, милувався Темзою та вражаючою панорамою нічного міста. Після вечері з Тоні Блером невеличке товариство умовило його завітати до приватного приміщення всередині Тауер-Бриджу — Моста Вежі над Темзою. Краєвид звідти приголомшливий. Але ще дивовижніше було те, що в особливих випадках люди могли замовити тут бенкет або провести конференцію.

Вдивляючись у карту Таро, Девід вивчав майстерне зображення архітектури моста. Подібність до Тауер-Бриджу — Моста Вежі — була разючою: той самий вікторіанський стиль, те саме гармонійне поєднання підйомного крила й підвісок, та сама кам'яна кладка...

Це не було фотографічне відтворення, і все ж таки...

Падає вниз лондонський міст.

Дитячий віршик прийшов йому на пам'ять. І хоча Девід добре знав, що у віршику йдеться про інший міст, не про той, що поблизу Тауера — лондонської вежі, рядки крутились у нього в голові.

Лондонський міст. Падає вниз. Карта зображує фігуру, що падає...

Карта Вежі. Тауер-Бридж — Міст Вежі?

Девід застиг. Чи не є ця карта застереженням? Чи не планують гносеї якийсь напад на Лондон? Або з Лондона?

Нащо комусь знадобилися дві тисячі однакових карт? Це попередження чи ні?

— Он таксі — біжімо! — вигукнула Йаель, і авто з вереском загальмувало перед нею.

Девід поспішив до машини, де вже сиділа Йаель, а думки його розлітались у багатьох напрямках, перетинались і складались у дороговказ, яким він поки що не знав як скористатися.

найомий