Книга імен - Джил Грегорі

— Це його кабінет?

— Його. І мій також. Слухайте, може, скажете, в чому річ?

— Убивство. — Нарешті й другий поліцейський розтулив рота.

Том сподівався, що його обличчя не видасть, наскільки він шокований.

— Домоправительку Девіда Шепарда знайдено вбитою в його домі, професоре Мак-Інтайр, — вів далі другий офіцер. Голос його, як і вся агресивна постава та квадратне підборіддя, був напружений. — Ми мусимо перевірити, чи з професором Шепардом усе гаразд.

Тут знову підключився офіцер Пихочван.

— Ми не можемо додзвонитися на його мобільний телефон. Не підкажете, це правильний номер? — Він тицьнув Томові під ніс клаптик паперу.

Там був номер Девіда, цілком правильний.

— Номер його. — Приголомшений, хоч як він не намагався це приховати, Том облизав губи, — раптом пересохло в горлі. — Він виїхав до Нью-Йорка на кілька днів, в особистих справах. Ви ж знаєте, які там проблеми зі зв'язком, з електрикою, з телефонами. Мабуть, тому й не додзвонилися.

Молодший з офіцерів спокійно розглядав Тома.

— Не виключено.

Другий поліцейський тим часом почав нишпорити по шухлядах Девіда. Він ухопив фотокартку Стейсі в рамці й показав її напарникові, який кивнув головою, упізнавши обличчя.

— Ви знаєте, хто це?

— Звичайно. Його пасербиця.

Том назвав їм імена Стейсі та Мередіт. Та щось обірвалось у нього всередині, коли копи спитали, де ті мешкають.

— Слухайте, я переконаний, що Девід Шепард не може нікого вбити. Найтяжчий злочин, на який він пішов би, — це змахлювати у сквош. — Том важко опустився на стілець.

— Професоре, — почав офіцер Пихочван, і з язика в нього аж сочилася поблажливість, — ми не звинувачуємо вашого колегу в убивстві. Просто нам треба з ним поговорити, зрозуміло? Упевнитися, що він сам не став жертвою якоїсь брудної гри. Отже, якщо вам відомо, де він, і в його інтересах, і у ваших власних буде надати нам усю інформацію.

— Я лише знаю, що він поїхав до Нью-Йорка. — Тома могло дратувати, що Девід безнастанно обіграє його у сквош, що він є кращим, ніж він, альпіністом. Бували моменти, коли він подумки бажав, щоб Девід десь послизнувся, схибив. Та не до такої ж міри. Офіцер Пихочван, здається, зі шкіри випинається, щоб отримати службове підвищення. І щоб зняти шкіру з Девіда.

Мало не годину вони шпортали в столі Девіда, його файлах, книжкових поличках, залізли навіть у контрольні роботи з верхньої шухлядки.

Покінчивши з обшуком, поліцейські вручили Томові картку з номером кримінальної справи та контактними телефонами. Пихатий насамкінець настійно «порекомендував» йому негайно зв'язатися з ними, щойно він матиме якісь відомості від Девіда.

Том дочекався, поки вони зійшли вниз, а потім зачинив двері й кинувся до телефону.

фіцер Скотт Конрад видрукував дату в бюлетені федерального розшуку й відкусив шматок від сендвіча з шинкою та сиром, який прихопив в університетському буфеті дорогою назад до відділка.

Його напарник Лу Мінеллі повернувся до помешкання вбитої жінки, щоб іще раз розпитати як слід її немолоду вже дочку. Конрад позичив йому успіху. Вони вже ходили туди разом складати протокол, проте йому довелося вгамовувати свою нетерплячку, бо ота дочка так ридала, що важко було щось утямити.

За її словами, Єва Смоленскі поставила печеню тушкуватися на малому вогні й вибралася до будинку Шепарда. То була вечеря для дочки. Бідолаха мала тридцять один рік і працювала приймальницею у фотоательє. Мати зателефонувала їй на роботу, попередила, що йде до Шепарда прибиратися, і просила вечеряти без неї. Саме тоді дочка прибиральниці чула голос своєї матері востаннє.

Конрадові була до вподоби ця справа. Дуже до вподоби. Він був би в іще більшому захваті, якби сам доктор Шепард сидів би зараз перед ним за столом на допиті.

Він примружив очі й забарабанив по клавіатурі.

До уваги всіх управлінь і відділків поліції. Розшукується особа у справі вбивства в домі № 223 по Північно-Східній вулиці D у Вашингтоні, округ Колумбія.

Зазначена особа — професор Девід Шепард, білий, тридцяти трьох років, зріст шість футів два дюйми (188 см), вага 188 фунтів (85 кг), волосся каштанове, очі карі, особливих прикмет не має. Дата народження — 15 серпня 1973 року. Проживає в будинку № 223 по Північно-Східній вулиці D, Вашингтон, округ Колумбія.

Конрад проковтнув останній шматок сендвіча й обтер губи тоненькою паперовою серветкою. Він переглянув текст на екрані монітора — чи немає там помилок — і продовжив друкувати.