Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1 - Галлея Сандер-Лін
— Як я й думала, «обережність», — почувся голос «матінки». — Ти добре постаралася, Раїло, ось, візьми за працю, — пролунало шарудіння купюр.
Сніжа розплющила очі й подивилася на чорну кручену свічку, яку тримала в руці. Але чому? Чому серед усіх саме чорна? Хіба мало кольорових?
— Розо, я думала, що чорні — це смерть чи якісь нещастя, а обережність — це жовтий, — висловила дівчина свої побоювання.
— Чорний — колір землі та ночі, саме вночі потрібно бути особливо обережним, тому все правильно, — заспокоїла Розанна. — Передай мені свічку, сьогодні опівночі ми її запалимо, щоб твій день народження пройшов саме так, як має…
Інші покупки злилися в один суцільний хоровод коробок, пакетів і пакетиків, що супроводжувалося піканням терміналу. Сніжана рипнула зубами. Так, батькові гроші мачуха витрачає без сорому. Але нічого, цьому беззаконню залишилося тривати менше доби. І тоді Сніжа зможе купувати собі те, що хоче сама, а не те, що дістається зі «щедрого» плеча Розанни, а Роза нехай перегляне свої витрати, бо батько хоч і виділив їй щедрі виплати, але з її запитами обмежуватися ними не так вже і просто.
Коли вони, навантажені пакетами, повернулися до особняка, руками Іриси будинок уже блищав і половина новорічних страв була готова. Розібравши продукти, куховарка взялася за другу половину страв, вигнавши Сніжку з кухні, хоча та теж хотіла взяти участь у приготуванні святкової трапези. От завжди так відбувається! Іриса монополізувала весь побут, Сніжа вже й забула, коли востаннє робила олів'є своїми руками чи їла те, що готувала сама.
Останній раз був саме перед тим, як у їхньому з татом житті з'явилася Роза, що привела з собою особисту покоївку-куховарку. Адже навіть у свої дванадцять Сніжана активно допомагала Галині Петрівні, яка на той час клопотала у них з татом по хаті, і спритно кришила з нею на пару салатики, різала продукти для вінегрету чи олів'є під Новий рік. Але з приходом Розанни Галині Петрівні відмовили від місця, і ця добра жінка, яка була не лише куховаркою, а й кимось на зразок няні для Сніжки, залишила маєток.
Залишок дня пройшов у турботах… Закінчивши зі стравами, Іриса почала допомагати господині з прикрашанням дому, проте якщо Сніжана вішала у вітальні гірлянду і вирішила додати на вже прикрашену ялинку пару-трійку «гілочок» мішури, то решта мешканців немов готувалися до Хелловіна. Розанна старанно розставляла по будинку свічки і розвішувала дивні амулети, Себастьян малював на стінах і підлозі незрозумілі символи, а Іриса прикріплювала до віконних рам та дверей пучки невідомих трав. Вони що, готуються до ритуалу екзорцизму? Будуть демонів виганяти?
Сніжані і так було ніяково, але тепер захотілося втекти і відзначити свято з ким завгодно, але тільки не з цими трьома. От тільки куди? Маринка, найближча подруга (єдина, з ким не забороняла спілкуватися Роза), на новорічні свята поїхала з батьками на гірськолижний курорт, тож альтернатив, куди і з ким піти святкувати, просто не було. І взагалі, чому Сніжана має тікати з власного будинку на догоду чужинцям, які от-от втратять над нею офіційну владу?!
А втім, можна просто піти на площу, там буде маса народу, і перечекати кілька годин, що відокремлюють її від повноліття. Так, грошей негусто, на кишенькові витрати опікунка вельми скупиться, але вже на шматочок тортика і чашечку ароматного напою точно вистачить. Залишилося тільки придумати, як непомітно втекти з дому. «Братець» кружляє навколо неї Цербером, наче нікуди не випустить.
І справді, варто було їй вийти з кімнати, як Себ заслонив дорогу і простяг знайому пляшечку:
— Мати передала відвар, випий.
Інтуїція волала «Не пий!», але Себастьян стояв поруч і стежив, щоб вона осушила все до краплі, а якщо відмовиться, він змусить, з нього станеться. Тому Сніжа неохоче випила і видавила слабку посмішку, мовляв, ніяких проблем, але коли він пішов, поспішила до вбиральні, вставила два пальці в рот і повернула «напій» назад. Якщо цього разу в ньому все ж таки була якась гидота, може, вона не встигла поширитися по тілу?
