Проклята - Наталка Смеречинська
- Олена, спробуймо по іншому - Влад вихопив один білосніжний листок з купи паперу на столі, що ще не встигли постраждати від мого "таланту" - Опиши її ще раз, але цього разу постарайся згадати всі деталі максимально. Навіть найменші. Можливо якісь особливі прикмети спадуть на думку?
- Та вона вся була особлива - похмуро зізналася я, від втоми зариваючись руками у власне волосся. Завжди так роблю, коли нервую, або хочу спати... А сьогодні в мене прямо флеш рояль у цьому плані.
Ночівля на чужому місці, поїздка до села, нові "приємні" знайомства, розмови, видіння, стреси і... І звичайно ж відьма, що невидимою тінню (а іноді дуже навіть видимою) височила над усім цим.
- А ти постарайся, добре? - голос Влада був спокійним і лагідним, так наче він вмовляв капризну дитину послухатись дорослого - Намагайся згадати якомога більше деталей.
Я скривилася, але діватися було нікуди, і смиренно кивнула Владу.
-Добре! - Костя загасив цигарку об пусту банку пива, що стояла на підвіконні саме для цих цілей і відірвався від стіни - Тоді ви займайтесь цим, а я поки прогуляюся і декого провідаю.
- І кого саме в такий час ти зібрався провідати?- Аліса підняла брову і багатозначно глянула на темноту за вікном - Місцеві дискотеки, бари, радомишльських дівчат?
- Не ревнуй, крихітко, а то ти стаєш схожою на сварливу дружину з анекдоту! - Костя підморгнув подружці, підхопивши свою куртку зі стільця - Ти єдина в моєму житті, ТАКА! Тож я скоро повернусь!
І до того як білявка обурено видала ще щось, сбушник зник за дверима кімнати.
- Ах ти ж...
- Алісо, будь ласка! - Влад з осудом похитав головою і знову глянувши на мене, пояснив - У Кості є тут знайомі, які можуть нам допомогти у цій справі. Тож, не будемо заважати йому рятувати нас всіх.
Остання фраза призначалася сестрі і білявка все добре зрозуміла.
- Дуже треба..- пробурмотіла собі під ніс подружка і демонстративно взяла з купи випадковий малюнок(чергову жертву мого "таланту" живописця), даючи зрозуміти, що це її не зачіпає.
Хоча блискавки в голубих очах білявки говорили самі за себе і Костянтину ще відгукнеться невдалий жарт.
Прочитавши те ж саме в виразі обличчя сестри, що й і я, Влад лишень тяжко зітхнув і звернувся до мене:
- Ну що? Поїхали?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно