Янголятко в кутих черевиках. Книга друга - Генечка Ворзельська
— Гвааааааалт!
Освітлений сяйвом пожежі, чоловік повільно спрямував гвинтівку на тварюку, що вискочила до нього.
— Бах!
Але його куля обернулась на дим.
— Пхе, — вищирилась тварюка.
— Ба…
— Не так, — мовив Вовк. — Тримай.
І він кинув майорові грудку свинцю — кулю з укарбованим у неї знаком Любові.
— Спробуй тепер.
— Бах! — куля пронизала тьму, залишивши по собі блакитне світіння.
— Бах! — тварюку рознесло на шматки.
— Тепер ступай, — сказав Вовк.
Чоловік із собакою. На околиці селища, де він знову знайшов війну.
Алекс, майор Конт, святий Отець Є та красуня Інга.
Хіба тільки янголи шукають свою любов? Хіба лише діти не знають, де її знайти?
Красуня Інга. Жінка в розкішній машині. Двадцятип’ятирічна леді з виразом презирливої зневаги до свого невдалого життя.
— Так, манекенники, — на глузування Алекса. — Так!
Та ліпше вони, аніж слабкодухий, жалюгідний, з його нещасним:
— Мені знову пощастило.
— Я не хочу втішати слабака. Чоловік має бути сильним. Ні до чого мені намисто із зірок, але хай тільки спробує не принести цукерок!
Спальня, заставлена букетами квітів? Для чого? Я хочу, озирнувшись, зрозуміти: це він. Я хочу всміхнутися до нього і щоб він посміхнувся до мене.
— Годі. Досить.
— Авжеж, — сказав Вовк.
— Пам’ятаєш? — спитав Вовк.
— Пам’ятаю, — сказала вона.
— Спробуєш іще раз?
Довга чорна сигаретка і крихітна запальничка:
— Клац.
— Я знаю, що ти прийдеш.
— Ось я прийшов. Спробуєш.
— Нехай.
Її чоловік. Вона так кохала його…
Вона відчинила двері до ванної кімнати й побачила тварюку — та роздивлялась у дзеркалі своє відображення.
— А…
— Що сталося? — спитав її чоловік, який перестав бути тварюкою.
І цей молодик. Він був усього на рік молодший від неї, але вона вважала його таким юним…
Прокинутися вночі й побачити тварюку, яка спить поруч із тобою. Роззявлений рот, цівка чорної слини. Випирають маслаки та довгі пальці.
Аби вранці сказати:
— Іди геть…
Чоловік на сходах ресторану.
— Вибачте.
— Авжеж, — він сподобався їй.
— Ви…
Але вона глянула в дзеркало, що висіло на стіні, й побачила тварюку, яка стала ним.
Чоловік за кермом авто, що ледь дряпонуло бампер її машини… Сивочолий старий милувався нею з…
Личко на обкладинці…
Тварюка вистрибнула зі стіни спальні.
— Чого тобі?
— Тебе.
— Справді?
Інга скинула нічний шовковий плащ.
— Ти ба, — сказала тварюка, побачивши під ним джинси і светр.
— Почнемо? — спитала красуня Інга.
— Ну, якщо ти хочеш…
Малесенький шрам над бровою…
— Ліпше вже манекенники…
— Я знаю, — мовив Алекс.
— Я все знаю, — повторив він.
Розділ 5А святий Отець Є прийшов сам.
— Знамення? — спитав Вовк.
— Пусте, — одказав святий Отець Є.
— Вам доведеться вбивати пекельних тварюк.
