Доки світло не згасне назавжди - Максим Іванович Дідрук

— Я бачила відео.

Божинда промовив дуже тихо і якось зовсім по-дорослому:

— Тоді мені нема чого додати. — А через секунду визвірився: — Чого тобі від мене?

Рута зціпила зуби. Лара вбив нареченого її сестри.

— Чому Лара не відповідає?

— Він зараз у СІЗО. Його загребли на світанку.

На це слід було чекати, та дівчина однаково відчула, як холонуть пальці. Вона міцніше стиснула смартфон.

— Звідки ти знаєш?

— Ночував у нього в Колоденці. Його при мені пакували. Чувак так пересрав, ледь не ридав там. Наче на ешафот його ведуть.

— Він убив людину. Його посадять, і то надовго.

Стас сердито прицмокнув.

— Не сміши! Ніхто його не посадить. Окей, загинув чувак, але Лара був на «блясі», його ніхто не бачив за кермом, і проблем не мало бути ніяких. Після того, ну, після того як це сталося, Лара звалив за місто, забрав документи й кинув машину. Усе, кінець історії. Він узагалі був би не при ділах, якби не довбаний студентський. — Божинда затнувся, а тоді заговорив повільніше, немовби дослухаючись суфлера в голові: — Лара посіяв його два тижні тому і ніяк не міг знайти, а мєнти знайшли — під водійським сидінням. Вони подали запит до прикордонної служби й звідти отримали підтвердження, що саме Лара на цьому «мерсі» перетнув кордон. На документах була та сама фотка, що й на студентському. Що ще гірше — у березні нас із Ларою якось зупинили за перевищення швидкості. Обійшлося без штрафу, ми відмазалися, типу, випросили лише попередження, але мєнти все одно склали протокол. Це «селфіки» були, вони іноді такою хернею страждають — пишуть протокол без штрафу. Так Ларин корч опинився в їхній базі, і через усе це разом — те, що він на цій тачці перетнув кордон і принаймні якийсь час на ній їздив, — мєнти оголосити підозру. Лару загребли і зараз, по ходу, беруть відбитки, типу, щоб довести, що це він сидів за кермом. — Божинда видихнув. — Але це все повна фігня. Ніхера у них не вийде!

— Зі мною кілька хвилин тому спілкувався слідчий, — промовила Рута. — Приходив до школи.

— Швидко вони, — впевненості в голосі поменшало. — І що ти сказала?

— Він питав, коли ми з Ларою востаннє зустрічалися.

— Що ти йому сказала?

Повагавшись, Рута відповіла:

— Сказала, що того вечора Лара був зі мною.

Божинда вдоволено гмикнув.

— Ну ось і все. Мала, видихай, ми його витягнемо. Мій брат працює у безкоштовній правовій допомозі, ми з ним іще в понеділок усе перетерли. Це він порадив відігнати машину за місто, щоб потім говорити мєнтам, ніби її вкрали ще в неділю, а Лара просто не встиг про це повідомити. Брат думає, Лару будь-який першокурсник відмаже. І Ларин батя вже летить із Португалії, він точно найме крутого адвоката. Коротше, ніхто не доведе, що Лара був за кермом, так що ти не парся.

Руті аж зуби звело від жорстокості й байдужості, що крилася за його словами.

— Я не за Лару переживаю. — Вона задихалася чи то від швидкої ходьби, чи то від люті, чи то від того й того водночас. — Він збив нареченого моєї сестри!

— О, курва… — На кілька секунд Божинда затих, а потім його голос зазвучав інакше, гучніше та стурбованіше: — Але ж ти сказала, що він був із тобою, правильно? У понеділок після обіду. Я правильно зрозумів? Увесь вечір, так? — Рута не видала жодного звуку. — Алло… Алло!.. АЛЛО!

Останнє слово секунду бриніло в динаміку, після чого дівчина, не попрощавшись, розірвала зв’язок.

23

Зрозумівши, що дійшла майже до старого автовокзалу, Рута спинилася й розгублено повела головою. То був один із тих моментів, коли просто втрачаєш лік часу. Думок стало забагато, в голові гуло, начеб у вулику.

(його ніхто не бачив за кермом)

(порадив відігнати машину за місто)

(щоб потім говорити, ніби її вкрали в неділю)

Як вона не здогадалася раніше? Ретроспективно це здавалося таким зрозумілим, що дівчина почувалася дурепою.

Вітер куйовдив волосся. Відгортаючи його з обличчя, Рута спробувала навести лад у думках. Отже, у понеділок, приблизно о п’ятій, Лара збиває Іллю Ісаєва, втікає з місця події, тоді відганяє автомобіль за місто та кидає його там. У вівторок поліцейські знаходять машину і, попри польські номери, з’ясовують, що саме Лара сидів за кермом. У середу на світанку Лару арештовують, він розповідає, нібито його «мерседес» напередодні вкрали, а ще про те, що має алібі. Так Гайдаш дізнається про Руту й відразу прямує до школи. Навряд чи слідчому було відомо, що в одинадцятикласників завтра екзамен і що після першого уроку дівчина піде зі школи. Він зловив її випадково, лише тому, що дуже поспішав. Але чому? Рута насупилася. Чому Гайдаш так квапився до школи, хоча, формально, без дозволу батьків не мав права з нею розмовляти?

Відповідь була очевидною: слідчий хотів поспілкуватися з нею першим, до того, як це зробить Ларин адвокат.

Руті набридло відгортати волосся, вона повернулася обличчям до вітру й застигла, затуливши нижню частину обличчя долонями. Вона збрехала слідчому, нібито Лара провів другу половину понеділка з нею. Що це означає? Вона забезпечила хлопцеві алібі? Ні. Це не був офіційний допит. Рута не знала, як це правильно сформулювати, проте відчувала, що її слова не мали юридичної ваги. Якщо те саме у неї запитають іще раз, вона обов’язково скаже правду, розповість усе, як було. Крім того…

(і він поїхав, так?)

(так)

(що за машина?)

…Гайдаш із легкістю викрив її брехню. Навмисно повів розмову так, аби Рута обмовилася, ніби в понеділок Лара приїжджав до неї на машині. Хлопець не міг приїхати, оскільки його «мерседес» начебто вкрали. Слідчий зрозумів, що Рута каже неправду, а отже, Ларине алібі — не більше ніж вигадка, відповідно, хлопця, попри її брехню, повинні визнати винним. Сам того не усвідомлюючи, Гайдаш допоміг їй: дівчина припустилася жахливої помилки, проте зрештою наче й не зраджувала сестру.

Отже, все гаразд, так?

Рута мружилася проти вітру. Залишався ризик, що про її спробу прикрити Лаврика хто-небудь дізнається. Майже хвилину дівчина прокручувала цю думку в голові та зрештою відкинула її. Хто? І звідки? Навіщо капітанові Гайдашу оприлюднювати неофіційну розмову з одинадцятикласницею? Якщо її викличуть на офіційний допит, Рута відмовиться від своїх слів, заперечить усе, що виклала слідчому сьогодні, та й по всьому.

Дівчина повільно видихнула. Отже, все добре, правильно? Усе гаразд?

Ось тільки чому вона почувається так, нібито