Доки світло не згасне назавжди - Максим Іванович Дідрук

22:14

Яка лікарня? Я приїду.

На відповідь довелося чекати довгі півгодини.

22:46

Не треба. Ми вже повертаємося.

18

Аміна й Індія повернулися з лікарні о чверть на дванадцяту. Щойно зачувши клацання дверної ручки, Рута вискочила зі своєї кімнати їм назустріч.

Першою до квартири зайшла мати. За нею немічним шлейфом втяглася сіра тінь. Рута навіть дихати перестала: їй знадобилося кілька секунд, щоб упізнати сестру. Інді мала такий вигляд, немов од неї лишилася сама тільки шкіра. У півтемряві коридору обличчя було аж чорним, наче вимазаним кіптявою, мертво застиглі очі скидалися на порожні западини. Щелепа — безсило відвисла, пальці звішених вздовж тіла рук — міцно переплетені. Сестра щулилась і здригалася, ніби від холоду.

Аміна ввімкнула світло, і Руті впало в очі, що голова та руки сестри тремтять, мов у людини, що страждає на хворобу Паркінсона. Щойно Інді розчіпляла долоні, тремтіння помітно посилювалося.

Наступної миті її коліна підігнулися, й Інді опустилась на килимок біля входу. Доки мати схилялася до неї, Рута шарпнулась уперед, із розгону впала на коліна та обійняла сестру.

— Усе добре, Інді, все добре, я тут, із тобою.

Тримаючи в обіймах, вона гладила сестру по голові, спині й водночас відчувала, як усередині все завмирає. Від Інді віяло холодом, неначе від брили льоду. Рута відчувала, як через груди, через руки, через усі точки дотику в її тіло вливається притлумлений біль.

Уткнувшись носом сестрі у ключицю, Інді глухо промовила:

— Не добре, Рут. Ні. — Рутине плече обдав холодом її вогкий віддих. — Ілля помер.

Від шоку шия подалася назад, і Рута, несамохіть відсторонюючись, спробувала зазирнути сестрі в очі.

— Що?

Інді більше нічого не сказала, тільки згорбилася ще дужче та притулилася лобом до стіни. Рута перевела збентежений погляд на матір. Секунд двадцять дивилася на неї знизу вгору, аж доки Аміна не промовила:

— Він помер у лікарні. — І так ніби цих трьох слів було недостатньо, так ніби їхню суть потрібно було додатково пояснювати, пригнічено додала: — Від втрати крові.

Рута міцно обхопила холодну й мокру від дощу долоню Індії. Здавалося, варто лише на мить відпустити її — і сестра втратить свідомість.

19

Подробиці того, що сталося з Іллею, Рута дізналася лише вранці. Хлопець повернувся з Тернополя в неділю пізно ввечері, у понеділок півдня відсипався, а по обіді вирушив кататися на велосипеді. Дорогою додому неподалік торгового центру «Арена» його збив легковий автомобіль, чия швидкість майже на півсотні кілометрів за годину перевищувала допустиму в межах міста норму. Лікарі чотири години боролися за життя хлопця, проте врятувати не змогли. Невдовзі по десятій вечора двадцятидворічний Ілля Ісаєв помер, не приходячи до свідомості.

Це все, що Рута змогла дізнатися від матері. Решту вичитала в Інтернеті дорогою до школи. Водій утік із місця події. За свідченнями очевидців, за кілька секунд до зіткнення Ілля виїхав на ліву смугу, огинаючи припаркований біля тротуару білий мінівен. В іншій статті писали, що на хлопцеві була біла футболка, тому, ймовірно, водій його не помітив. Рута подумала, що це цілковита дурня: навряд чи на швидкості сто кілометрів за годину колір футболки відіграв хоч якусь роль.

Інді, проплакавши півночі, за годину до світанку поринула у бентежний сон, і вранці Рута довго зважувала, чи йти до школи: не хотіла покидати сестру. Аміна натякнула, що не проти, щоб молодша донька лишилася вдома, але Рута відчувала, що відсутність протягом двох днів поспіль напередодні ЗНО точно насторожить класну керівничку, і тоді або сама керівничка, або Ада Романівна, вчителька української, зателефонує її батькам. Дівчині вистачало проблем і без того, щоб пояснювати, де протинялася весь понеділок, тож, пославшись на те, що у четвер перший екзамен ЗНО, вона попленталася до школи.

Перші три уроки — алгебру, всесвітню історію та англійську мову — вона тупо проспала. Руту не чіпали. У класі вже знали, що вчора неподалік школи під колесами автомобіля загинув велосипедист, перед алгеброю Рута обмовилася Іванці, що загиблий був нареченим її сестри, інформація поширилася класом, дійшла до вчителів, і дівчині дали спокій.

На початку четвертого уроку Рута нарешті прокинулася, та зосередитися не змогла. Думки постійно перескакували на вчорашню сварку з батьком. Вона жаліла сестру, але не могла викинути з голови те, що спричиняло млосну важкість унизу живота. За сніданком мати жодного слова не сказала про аналізи, взагалі не згадала про аборт, і Руту пересмикувало від усвідомлення того, що до цієї розмови доведеться повертатися.

П’ятим уроком у розкладі стояла фізкультура. Після неї мали бути інформатика та фізика, проте Рута вирішила, що з неї досить, і відпросилася.

Коли вона прийшла додому, Інді ще спала, згорнувшись калачиком на дивані в залі. Рута перевдяглася, підсунула впритул до дивана крісло і, взявши до рук книжку, вмостилася поруч із сестрою.

Просто щоби бути поряд, коли Інді прокинеться.

20

Після приходу з роботи батьків Рута не могла знайти собі місця у квартирі. Намагалася не відступати від Індії й водночас не потрапляти на очі батькові. Усіляко підтримувала сестру та водночас відчайдушно сигналізувала матері, що також потребує підтримки. Що ще гірше — після того, як Аміна вирішила, що Інді спатиме в Рутиній кімнаті й перенесла Рутину постіль до зали, дівчина не мала жодної можливості усамітнитися: поруч із нею у великій кімнаті постійно хтось терся.

Інді весь день нічого не їла та майже не реагувала на кволі спроби її втішити, зависнувши в химерному стані на межі притомності. Вона рано заснула, проте часто прокидалася і, сховавши обличчя в подушку, тихо рюмсала. Через запухле та червоне від сліз обличчя здавалося, наче дівчина й уві сні не припиняє плакати.

Рута натомість ніяк не могла заснути. Півночі крутилася на незручному дивані, слухаючи, як батьки час від часу навшпиньки скрадаються зі спальні та зазирають до кімнати, де спить сестра.

Уранці середи, не виспавшись, дівчина почувалася препаскудно. Рута читала в Інтернеті про «ранкову хворобу», на яку страждає половина вагітних жінок, однак до того моменту просто не уявляла, що від токсикозу може бути аж так кепсько. Її нудило, в голові паморочилося, суха шкіра лущилась і свербіла, а обличчя було брезклим і блідим. Після п’яти хвилин під душем дівчина так і не оговталась — від гарячої води тіло, навпаки, ще дужче зм’якло, а млосне відчуття, ніби хтось повільно, але невтомно перемішує