Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
Раптово задзвеніли тятиви, і стріли пронизали чорне тіло в тому місці, де у людей знаходиться серце. Ні одна не пройшла повз ціль. За першим залпом послідував другий, здійснений з не меншою точністю, але тварюка тільки засміялася. Вона стояла, вся утикана стрілами, схожа на подушечку для голок, і дико реготала. Потім вона одним рухом змахнула із себе стріли і зістрибнула на землю. Келен не могла зрозуміти, чому вона не нападає. У повітрі знову зашуміли стріли і навіть прокололи чорний тулуб, але жахливе створіння не звернуло на це жодної уваги.
Один з мисливців вискочив вперед і метнув спис. Немислимо швидким рухом тварюка відхилилася в сторону. Брязнули ікла, і спис з хрускотом тріснув навпіл. Тварюка зареготала. Мисливець подався назад, і вона, моментально втративши до нього всякий інтерес, знову втупилася на Річарда і Келен.
— Чому воно не рухається? — Прошепотів Річард. — Чому тільки стежить за нами?
І тут Келен зрозуміла, чому. А коли зрозуміла, у неї підкосилися ноги.
— Це ж скрійлінг! — Пробурмотіла вона швидше самої себе, а не Річарду. Про добрі духи, допоможіть нам, це ж скрійлінг!
Тримаючись за руки, вони обережно відступали, не зводячи з скрійлінга очей.
— Ідіть! — Крикнула Келен мисливцям. — Тільки йдіть спокійно. Не здумайте тікати!
У відповідь мисливці випустили ще один віяло непотрібних стріл.
— Сюди, — сказав Річард. — Тут, між хатинами, темніше.
— Ця тварина бачить в темряві краще, ніж ти при світлі. Вона прийшла до нас з Підземного світу.
— Що ж нам робити? — Запитав Річард, не відриваючи погляду від освітленої місяцем нерухомої фігури.
— Не знаю. Але тільки не бігти і не стояти на місці. Цим лише привернеш його увагу. А вбити його, по-моєму, можна, лише порубавши на шматки.
— А я що, по-твоєму, намагався зробити? — Розлючено пробурмотів Річард.
Келен озирнулась.
— Схоже, якщо він залишиться так стояти, нам вдасться відійти. Якщо ж ні, доведеться відводити його від інших.
Немов почувши її слова, скрійлінг зареготав і підстрибом рушив вперед.
— Немає нічого легше, — буркнул Річард. Вони позадкували по вузькому проходу між стінами, невідривно стежачи за скрійлінгом. Мисливці вперто кралися за ним, і у Келен болісно стислося серце.
— Я хотів, щоб ти залишалася в будинку, — прошепотів Річард. — Чому ти не залишилася там, де була в безпеці?
В тоні його Келен безпомилково розпізнала магічний гнів меча. Відчувши під пальцями щось гаряче і вологе, вона скосила очі і побачила кров, стікаючу по руці Річарда.
— Тому що я люблю тебе, дубина! І більше не смій так поводитися!
— Якщо ми залишимося живі, я тобі вріжу!
Вони продовжували задкувати по звивистій доріжці.
— Якщо залишимося живі — будь ласка. Як твоя голова?
— Поняття не маю. Спочатку біль була дика, а потім раптом все пройшло. А як тільки пройшло, я відразу відчув, що за дверима хтось є, і почув цей мерзенний регіт.
— Можливо, ти все-таки раніше почув, а потім відчув?
— Не знаю. Може, й так. Але все одно це дуже дивно.
Вона потягнула його на іншу доріжку. Там було ще темніше, але в місячному світлі вони несподівано побачили, як скрійлінг, немов гігантський павук, ковзає за ними по прямовисній стіні. Келен затамувала подих.
— Як у нього це виходить? — Прошепотів Річард.
Вона не відповіла. Між будинками замиготіли смолоскипи: мисливці намагалися оточити скрійлінга. Річард озирнувся по сторонах.
— Якщо вони нападуть на нього, він їх всіх переб'є. Цього не можна допустити. Він подивився праворуч. — Іди до мисливців і скажи, щоб забиралися звідси.
— Річард, я не залишу… Він підштовхнув її:
— Роби, що я говорю! Живо!
Від його тону Келен здригнулася. Вона слухняно попрямувала до мисливців, а Річард вийшов на освітлений простір і, стиснувши обома руками меч, міцно уперся ногами в землю. Він спокійно глянув на скрійлінга, що висів на стіні, і той раптово зареготав, немов упізнав того, хто стоїть перед ним.
Заскреготіли кігті. Скрійлінг зістрибнув на землю і тут же розчинився в навколишній темряві.
Келен бачила, що Річарда переповнює гнів, але лезо меча навіть не здригнулося.
Цього не може статися, подумала вона, просто не може. Адже тільки що все було так добре! Ця тварюка здатна вбити Річарда. Дійсно, здатна! А це значить — кінець всьому. В душі її, вимагаючи виходу, зметнулася кривава лють, і Келен дозволила їй звільнитися.
Скрійлінг, немов чорна блискавка, кинувся на Річарда. Назустріч йому злетіло блискаюче лезо Меча Істини. Келен чітко бачила, що на цей раз удар влучив у ціль. Скрійлінг знову дико зареготав і з розмаху вдарив по мечу, втративши при цьому кілька пальців. Річард крутнув мечем, і скрійлінг відлетів до протилежної стіни, але тут же схопився і знову кинувся на людину. Річард підняв меч, але в цей момент лють сповідники досягла межі. Сама Не розуміючи, що робить, Келен викинула вперед руку, всією душею бажаючи знищити того, хто намагається вбити людину, яку вона любить.
Скрійлінг був уже поруч з Річардом, коли з пальців сповідники вирвалася синя блискавка, опромінивши все навколо блакитним світлом. Блискавка і Меч Істини обрушилися на скрійлінга одночасно. Він ніби вибухнув, розлетівшись на чорні клапті. Крові не було зовсім. Келен так і не зрозуміла, що саме знищило його: магія Кон Дар чи магія меча.
Над селом прокотився грім, супутник чарівної блискавки, і запанувала тиша.
— Ти цілий? — Вигукнула Келен, кидаючись до Річарда і обіймаючи його. Він мовчки кивнув і, обійнявши її вільною рукою, прибрав меч у піхви. Підбігли мисливці з факелами. При світлі їх вона побачила у Річарда на руці глибоку рвану
