Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

— Відмінно. Що стосується мене, то я ніколи цього не зроблю. І нікому не дозволю. Я люблю тебе такою, яка ти є. Люблю твою владу і магію, але насамперед я закохався в твоє волосся — ще в той день, коли вперше побачив тебе в Оленячому лісі.

Келен посміхнулася, пригадавши той день. Річард допоміг їй позбутися Кводу і врятував їй життя.

— Як же давно це було, — зітхнула вона. — Здається, пройшла ціла вічність… А ти не шкодуєш про колишнє життя? Простого лісового провідника. Який був вільний. — Вона лукаво усміхнулася. — І сам собі господар?

Річард посміхнувся:

— Сам собі господар? Коли в мене буде така дружина? Ну вже ні. — Він помовчав. — А щодо всього іншого — може, і шкодую трохи. Але так чи інакше, я — Шукач Істини. Я прийняв Меч Істини, а значить, і все, що з ним пов'язано. І тепер я думаю — чи будеш ти щаслива, ставши дружиною Шукача?

— Я буду щаслива жити хоч в дуплі, тільки б з тобою. Але, Річард, адже і я як і раніше залишаюся Матір'ю-сповідницею, і в мене теж є свої обов'язки.

— Так, ти казала, що означає бути сповідницею. Це значить — позбавляти людину волі, торкаючись його своєю владою. Вона стає безроздільно відданою тобі і готовою виконати будь-яке твоє бажання. Я знаю, що таким чином ти можеш дізнатися правду про злочини, скоєні нею, але хіба в тебе є ще якісь обов'язки?

— Боюся, я сказала тобі не все. Втім, у той час це було не важливо, Я вважала, що ми ніколи не зможемо бути разом. Я думала, ми обидва загинемо, а якщо навіть якимось дивом нам вдасться вижити і перемогти, ти повернешся в Вестланд, і я більше ніколи тебе не побачу.

— Ти якось згадала, що Мати-сповідниця стоїть вище королеви.

Келен кивнула.

— До Вищої Ради входять представники найбільш могутніх країн. Ці представники в тій чи іншій мірі керують Серединними Землями. Кожна держава незалежна, але все прислухається до слова Ради. Таким чином в Серединних Землях підтримується мир. Вища Рада домагається, щоб землі домовлялися, а не воювали. Якщо яка-небудь країна переходить до військових дій, інші об'єднуються, щоб дати відсіч загарбникові. Тому королі, королеви, та й інші можновладці, наділені владою, воліють з усіма спірними питаннями звертатися до Ради. Торгівля, кордони, магія, релігія — список проблем, які там вирішуються, можна продовжувати до нескінченності.

— Зрозуміло. Приблизно те саме відбувається і в Вестландії. Хоча вона не така велика, щоб там були окремі королівства, але кожен район має певну самостійність і представлений радником в Хартленді. Таку посаду займав і мій брат, поки не став Першим Радником, тому я багато про що чув і знаю. Я супроводжував радників, які приходили в Хартленд, щоб вирішити те чи інше питання, і багато з них користувалися моїми послугами в якості провідника. Вони любили поговорити, і я дещо запам'ятав. Але скажи, яку роль у всьому цьому відіграє Мати-сповідниця?

— Бачиш, Рада управляє Серединними Землями… — Келен прокашлявся. А Мати-сповідниця управляє Радою.

— Ти хочеш сказати, що керуєш всіма королями і королевами? Всіма країнами? Всіма Серединними Землями?

— Ну… Так, в якомусь сенсі так воно і є. Розумієш, в Раді представлені далеко не всі народи. Одні держави для цього занадто малі, наприклад, Тамаранг, де править королева Мілена, або Плем'я Тіни.

Інші землі цілком підпорядковані магії — скажімо, землі мерехтливих в ночі. Для таких країн Мати-сповідниця — єдиний захисник. Дай тільки волю великим державам — і ті їх просто розтопчуть, Мати-сповідниця говорить за тих, хто не має голосу.

Велика проблема полягає в тому, що між державами існують розбіжності, які часом йдуть корінням в глибину століть. Про причини розбрату іноді ніхто вже й не пам'ятає, але радники прагнуть відстояти інтереси своїх країн, не піклуючись про інтереси Серединних Земель в цілому. У Матері-сповідниці немає інших інтересів, окрім блага всіх Серединних Земель.

Без керівництва, здійснюваного Вищою Радою, кожен володар дбав би лише про власну могутність, але Мати-сповідниця зобов'язана думати про майбутнє і дивитися далі, ніж звичайні політики. І коли мова йде про владу, їй, так само, як і в питаннях правосуддя, належить останнє слово. І слово це — закон.

— Отже, це саме ти наказуєш всім королям і королевам?

— Я, як і всі мої попередниці, надаю Раді право приймати будь-які рішення на свій розсуд. Але коли ці рішення йдуть врозріз з інтересами тих народів, що не представлені в Раді, з'являюся я і висловлюю свою думку, яка не оспорюється. Але це тільки в крайньому випадку.

— І вони завжди тебе слухаються?

— Завжди.

— Але чому?

Келен важко зітхнула:

— Тому що заперечити Матері-сповідниці — значить приректи себе на повну ізоляцію і залишитися беззахисним перед обличчям більш сильного сусіда.

Результатом буде затяжна війна, в якій найсильніший розтрощить слабких, як Паніз Рал, батько Дарка Рала, розтрощив сусідів, заснувавши Д'хару. Вони розуміють, що в кінцевому рахунку в їх же інтересах мати незалежного голову Ради, який не надавав би переваги жодній із сторін.

— Це політика для слабких. А що ж тримає в узді тих, хто сильніший?

— Ти добре розбираєшся в механізмах влади, — посміхнулася Келен. — Ти маєш рацію. Сильні знають, що в разі чого їм доведеться мати справу з моєю магією. Втім, до такого ніколи не доходить. Бачиш, за Матір'ю-сповідницею стоять чарівники.

— Я думав, чарівники взагалі не бажають мати нічого спільного з владою.

— Зрозуміло, не бажають. Загроза їх втручання робить це просто непотрібним. Чарівники називають це парадоксом влади: «якщо ти хочеш, можеш і готовий застосувати силу, тобі не доведеться її застосовувати». Правителі знають, що якщо вони перестануть співпрацювати і прислухатися до думки Матері-сповідниці, то чарівники в будь-який момент готові продемонструвати їм, як невигідно бути нахабним і жадібним. Все це дуже складна і заплутана система, але суть її зводиться до того, що я керую Вищою Радою, і без мого управління неминуче вибухнула