Ринок Троєщина - Олег Петренко

- Доброго ранку. Я розумію, що ви хочете поспілкуватися?

Олег усміхнувся і як завжди вимовляючи слова відповів:

- Доброго ранку. Я хочу вам розповісти про свою проблему та знайти рішення.

Лікар:

- Добре. Я вас вислухаю. Заходьте та сідайте на стілець.

Олег увійшов до кабінету, а кабінет був невеликий і біля стіни стояло велике дзеркало і посередині два стільці один проти одного і на вікнах були грати, а колір стін був світлого кольору.

Олег сів на стілець, лікар зачинив за собою двері та сів навпроти.

Олег:

- Мене звуть Олег.

Лікар:

- А мене звати Олександр. Я психолог і розумію, що ви не просто так до мене прийшли і у вас є певні проблеми, про які ви хочете розповісти.

Олег:

- Зі зазвичай у мене є проблеми про які я б хотів розповісти і позбутися цієї проблеми якнайшвидше.

Олександр:

- Я вас уважно слухаю.

Олег почав розповідати:

- Я не можу розмовляти ще з дитинства і мене це дуже турбує.

Олександр уважно вислухав Олега і слухав кожне його слово, і він одразу відповів:

- Добре. Я розумію, що вам потрібна допомога і я вам можу допомогти, але лікування може зайняти певний час, а це як мінімум рік. Ви повинні до мене ходити один раз на тиждень на консультація за домовленістю і бачу що ви не працюєте але вам потрібно зрозуміти те, що якщо ви почнете лікуватися то кожна консультація вам коштуватиме певну суму грошей і обов'язково потрібно буде пройти лікування до кінця. Не за яких обставин не переривати лікування.

Олег уважно висох лікар і розуміючи що в нього більше немає жодного виходу зі становища відповів:

- Я згоден.

Олександр:

- Тоді давайте домовимось про оплату. Це теж має значення як для вас, так і для мене, а чому ви потім зрозумієте.

Олег:

- Добре.

Олександр:

- Скільки ви можете мені платити за консультацію?

Олег:

- Сподіваюся, що ми домовимось.

Олександр:

- Сенс в оплаті у тому, щоб ви більше цінували наше лікування, а якщо воно буде безкоштовним, то наш процес затягнеться і не дасть певного результату. Ви нічого не робитимете і не цінуєте наш внесок у розвиток та лікування.

Олег почав думати:

- Я зможу вам сплачувати сорок гривень. Це мої кишенькові гроші від батьків і я їх не витрачатиму на солодощі, а робитиму внесок у лікування. Це для мене має велике значення.

Олександр:

- Добре. Як ви вирішите, так і буде, а тепер домовимось про зустріч. Найближчим часом у мене мало вільного часу і зараз його немає, і незабаром прийде новий пацієнт. Я не можу його утримувати. Та ще важливий момент. Як ми домовилися, так і має бути і ми нічого не можемо міняти, крім надзвичайних випадків, а так все має бути за планом.

Олег:

- Добре.

Олександр:

- Давайте ви прийдете тоді коли самі вирішите, що це вам потрібно. Про прихід ви можете повідомити завідувача відділення і він призначить вас час, а після першої консультації ми самі будемо домовлятися про зустріч.

Олег:

- Домовилися. Дякую.

Олександр:

- До зустрічі.

Олег подивився на лікаря і одразу зрозумів, що розмова закінчена. Лікар підвівся зі стільця і відчинив двері. Одразу вийшов із кабінету і думаючи про те, коли йому піти консультацію і про що там буде мова, не мав уявлення. Лікар був сильним аналітиком і це побачив по його обличчю, знав що говорить, і нічого, що не стосується проблеми, не казав. Був упевнений у кожному слові.

Спустився сходами на перший поверх, подивився на жінку, що сиділа за склом і щось писала у своєму журналі, не звернувши на нього уваги, що вийшов із вхідних дверей до центрального входу на вулицю та пішов тією дорогою додому плануючи першу зустріч.