Ринок Троєщина - Олег Петренко

Олег після того, як сходив на ринок, відразу повернувся додому. Батьки займалися домашніми справами і згадуючи те оголошення, яке він побачив на стовпі, сівши на крісло почав думати про те, щоб піти до психолога, але без поради матері не міг ухвалити рішення, а в цей час мати знаходилася на кухні і займалася приготуванням обіду.

Олег підійшов до неї і сказав, повільно вимовляє слова:

- Мамо, вибач мені, що я тебе турбую, але в мене до тебе питання.

Таня зупинилася, а вона цей час різала хліб, подивилася на Олега та відповіла:

- Я тебе уважно слухаю.

Олег:

- У мене виникають такі думки, щоб навідатися до психолога і поговорити з ним на ту хвилюючу мене тему.

Таня:

- Якщо тебе хвилює якась тема, то ти можеш поспілкуватися зі мною. Якщо зможу, то я тобі допоможу.

Олег:

- Ні, я думаю, що мені потрібен фахівець у тій галузі, яка найбільше мене турбує.

Таня:

- Ти що хочеш піти до психолога та розпочати певне лікування?

Олег:

- Я починаю розуміти, що з язиком у мене дуже важко і всі спроби почати розмовляти, як усі люди не дають жодного результату. І іноді мене турбує забуття багатьох моментів. Я багато не пам'ятаю зі свого життя і мені потрібна допомога. Мама подивилася сумним обличчям на Олега розуміючи що йому важко і за той час як Олег почав розмовляти, а це ще було в дитинстві у нього нічого не змінилося і він досі так само спілкується як п'ятнадцять років тому і те, що вона почула від нього тільки що їй ще більше стало бентежити адже Олег ніколи не скаржився на те, що забуває щось зі свого життя, а тут він почав говорити про своє забуття певних моментів. Вона розуміла, що Олегу потрібна допомога, а сама нічим не може допомогти і бачити його в такому стані було важко і порадити щось певне не могла не знаючи, чому в його житті саме так відбувається.

Таня відповіла:

- Якщо ти маєш бажання піти до психолога і поспілкуватися на певну тему, то сходи. Можливо він тобі чимось допоможе, а я була б дуже рада якщо в тебе щось у житті зміниться і твоя мова стала б набагато кращою ніж зараз. У будь-якому випадку із цим треба щось робити.

Олег:

- Ось про це я думаю, що з цим потрібно щось робити, адже я вже дорослий хлопець. У мене починається доросле життя і потрібно спілкуватися з людьми та йти працювати на роботу, а я не можу ні з ким спілкуватися. Я якщо починаю щось говорити, то у мене одне слово займає вимову до хвилини, а я впевнений у тому, що ніхто не хоче слухати те яке розмовляю і ніхто не захоче мене взяти на роботу розуміючи, що зі мною буде дуже важко працювати і ці всі вади заважають жити та спілкуватися. Я хлопець, та я би хотів познайомитися з дівчиною але у такому стані ніяка дівчина не захоче зі мною розмовляти, а тим більше дивлячись на те як я спілкуюсь вона не зможе витримати такого психологічного навантаження.

Таня:

- Треба щось міняти.

Олег:

- Мамо, ти правильно кажеш.

Таня:

- Я так тебе розумію, що ти вже подорослішав і тобі потрібно щось з цим робити і якнайшвидше. Затягуватимеш із цією проблемою, то в життя тоді зовсім нічого не вийде і в тебе буде самотнє життя. Ти ніколи не зустрінеш друзів. У тебе ніколи не буде зустрічі з дівчатами і ти маєш ще зрозуміти те, що ти вже дорослий і треба йти працювати, заробляти гроші. Адже ми не зможемо тебе все життя забезпечувати певними благами і давати гроші на різні невеликі потреби. Ми також змінюємося і старіємо і згодом ти маєш вже самостійно почати заробляти та забезпечувати себе. Якщо ти хочеш у майбутньому сім'ю, то теж тобі потрібно забезпечувати сім'ю, а в такому стані буде дуже тяжко. Я наполегливо радитиму тобі, що в твоєму випадку тобі потрібно якнайшвидше вирішувати твоє питання. Якщо ти тягтимеш і нічого не робитимеш, то твоя проблема нікуди не зникне і мене ще зараз почало турбувати твоє інше питання.

Олег:

- Я нещодавно це помітив. Іноді я забуваю дні і те, що в ці дні було. Все забуваю. Я раніше на це не звертав уваги, а зараз починаю побоюватися такого стану.

Таня:

- З цим теж треба щось робити, як що у тебе виникає такий стан і обов'язково звернутися до лікаря, - уважно подивилася на Олега, - уточни зараз це питання, щоб я більше зрозуміла твою проблему. Олег що тебе почало турбувати.

Олег:

- Мамо, мене почала хвилювати забуття певних моментів у житті. Як я не намагався згадати їх, у мене нічого не виходило і це мене дуже сильно лякає.

Таня:

- Тоді трохи розберемося із твоєю проблемою.

Олег:

- Добре.

Таня:

- Я так розумію, що ти забуваєш певні моменти зі свого життя і ні як не можеш їх згадати. Я за тобою раніше такого не спостерігала і це мене починає дуже сильно хвилювати і у мене виникає така думка, можливо, у тебе зараз починають працювати якась певна хвороба, про яку ми раніше нічого не знали. Коли я бачила як ти розмовляєш, то розуміла, що в тебе певні вади з мовою. Таке іноді трапляється і ти не один такий у цьому світі. Багато хлопців у такому віці не можуть вимовляти слова через певні фізичні недоліки з мовою і нічого такого страшного немає, а те, що ти щойно сказав, що в тебе ще є забуття певних моментів, то це вже починає мене бентежити. Я думаю, що тобі потрібно якнайшвидше звернутися до фахівця і розповісти йому про свою проблему і далі вже приймати певні рішення та дії і мені не хотілося б, щоб ти через два роки мав повне забуття твого життя. Можливо, насправді у тебе є невиліковна хвороба або виліковна і тобі потрібно якнайшвидше почати її лікувати. Тож не потрібно це залишати на потім та це питання необхідно якнайшвидше вирішити. Добре, що ти вже самостійно починаєш до цього звертатися та робити певні кроки, розуміючи, що тобі потрібно починати жити та спілкуватися та заробляти гроші. Це дуже мужній крок до змін.