Ринок Троєщина - Олег Петренко

- Доброго ранку. Вибачте мені, що я вас турбую. Ви не підкажете, якого лікаря я можу звернутися зі своєю проблемою.

Жінка уважно вислухала Олега, почула, як він розмовляє, а насправді хлопець має проблеми, і вона вже знала, куди йому треба звертатися. Від того, що він сказав, вона відразу зрозуміла те, що йому потрібно і саме якийсь лікар. Жінка довго не думала і відповіла:

- Доброго ранку. Ми можемо допомогти вам? Я бачу що у вас є певні проблеми, а у нас є дуже хороший лікар який розуміє такі проблеми, які є у вас, але він зможе прийняти вас о десятій годині. Зараз у нього консультація, і вона закінчиться за годину. Потрібно пройти в двісті третій кабінет який знаходиться на другому поверсі та зліва сходи до яких вам потрібно пройти та піднятися на поверх. А там ви самі побачите, до якого треба йти кабінету.

Олег:

- Дякую вам за допомогу.

Пішов до сходів, піднявся на другий поверх і коли відчинив двері, то побачив, що зліва від нього знаходиться завідувач відділення. Швидко підійшла, привіталася та сказала такі слова:

- Доброго ранку, а ви до кого прийшли?

Олег одразу відповів:

- Мені порадили у двісті третій кабінет, - кожне слово, коли він говорив, було затяжне та ледве зрозуміле.

Жінка відразу почувши як розмовляє хлопець відповіла:

- Добре. Я вас розумію, куди вам потрібно. У нас дуже хороший лікар і він вам допоможе, але потрібно буде деякий час зачекати. У нього зараз консультація і він звільнить о десятій.

Олег:

- Добре. Я не поспішаю і зачекаю.

Жінка:

- Ви можете посидіти біля кабінету і я доповім лікарю, що до нього прийшов хлопець, якому потрібна допомога.

Олег:

- Дякую за допомогу.

Олег підійшов до кабінету, подивився, а там були великі двері та поруч дерев'яні стільці. Подивився на годинник, а тільки минуло десять хвилин і ще треба було зачекати деякий час. Олег був дуже радий, що зміг сьогодні самостійно дійти цього закладу, а це був перший крок. Раніше у нього виникали думки почати лікуватися, але через втручання спеціальних служб та різних кримінальних авторитетів, які постійно його катували, у нього зникала мотивація до змін і не могла зосередитися над тим, щоб у житті треба щось змінювати, а ці знущання були видалені з його пам'яті, нічого не розумів і далі продовжував жити своїм життям. Нарешті, після того, як він відвідав ринок, а там відчув впевненість і свободу і завдяки тому, що Василь Іванович директор цього ринку завжди чемно ставився до хлопця, підтримував його, але ці спогади також забуті. Залишилися лише у підсвідомості та давали впевненість та надію на те, що в житті щось зміниться. Хотів згадати, що з ним відбувалося й ті моменти, дні про які нічого не пам'ятає, але всі спроби згадати навіть якісь шматочки спогадів були марними. Нічого не виходило і всі зусилля не давали жодного результату.

Дивився на підлогу і намагався згадати все, що було у житті, але нічого не виходило. Виникали якісь хвилювання, а серце починало битися набагато частіше і очі бігали навкруги. Нічого не відбувалося і жодних спогадів не згадував, а ті моменти залишалися в прірві, в яку йому доведеться зайти і побачити все , що насправді з ним відбувалося. Це буде тільки з часом і зараз, напевно, не знає, чи зможе йому допомогти лікар. Тут лікарі з радістю пропонують допомогу та хваляться тим, що вони досвідчені фахівці з цієї справи. Лікарі завжди мають надію на те, що вони допоможуть у вирішенні проблеми, але хлопець цього не знав і розумів, що лікарі до будь-якої людини, яка сюди приходить, ставляться з повагою і одразу дають психологічну підтримку потрібній людині і прийшли сюди. Людина без проблеми ніколи сюди не прийде і людина, що приходить, уже каже сама за себе, що їй потрібна допомога. Люди, які потребують дійсності допомоги фахівця, приходять саме до цього закладу. Олег міг би сюди ніколи не потрапити, якщо не ті всі обставини в його житті, які трапилися через втручання кримінальних авторитетів та спеціальних служб зі своїми різними спеціальними засобами, які застосовували проти Олега і тільки вони привели його саме сюди та змусили розпочати лікування. Все це вже пройшло і Олег міг би спокійно спілкуватися і в нього було б зовсім інше життя і жив як усі люди не турбуючись ні про що і ті моменти, коли починає розмовляти з людиною, йому стає дуже важко, соромно за те, що він не може сказати, ні слова не були б і ніколи не турбували його. Розуміючи набагато більше, ніж інші люди завжди мовчав і нічого не міг сказати. В словах нічого не міг висловити з того, що зрозумів, і це його ще більше пригнічувало та віддаляло від людей. Не хотів показувати свої вади і ховав їх завжди за усмішкою та спокійним обличчям показуючи людям, що в нього все добре і немає жодних проблем, а насправді проблеми були й дуже важкими. Потрібна була допомога фахівця, якого він відвідав. Олег, що протягом часу залишився до зустрічі з лікарем, сидів і дивився в ліву сторону, а потім у праву та намагався щось згадати, але нічого не виходило.

Час пройшов дуже швидко, як з кабінету вийшов чоловік років тридцяти з нахиленою головою та про щось думав, але про що Олег так і не зрозумів, а це було відбито на обличчі. Його турбували певні особливі проблеми та те, що пов'язане з сім'єю. Олег не почав думати та аналізувати його через обличчя і те, що турбує чоловіка, а у нього були свої проблеми і за хвилину з кабінету вийшов лікар. Це чоловік також тридцяти років, а на вигляд був молодим і одягнений у темну кофту, класичні штани та туфлі. Обличчя було аналітичним і він теж про щось думав і, швидше за все, про пацієнта, який вийшов із кабінету. Лікар не подивився на Олега, а підійшов до завідувача відділення, яка знаходилася у себе в кабінеті. Зайшов до неї і між ними почалася розмова. Олег тільки-но почув певні звуки і нічого не зрозумів з того, що між ними була розмова. У цій розмові завідувач відділення сповістила лікаря про прихід хлопця, якому потрібна допомога. Коли лікар повертався до свого кабінету, він підійшов до Олега і сказав: