Ринок Троєщина - Олег Петренко

Подивився на свого брата, а вони продовжували жити в одній кімнаті, як колись у дитинстві, але за цей час нічого в їхніх стосунках не змінилося і все залишилося, як колись. Брат мав своє життя і він уже працював і мав дівчину. Час від часу його не було вдома, але сьогодні залишився вдома, а не в своєї дівчини ще спав. Олег його не будив і нічого не розповідав про те, що він сьогодні піде до психолога. Батьки в іншій кімнаті і вирішили вранці нікого не будити та самостійно зробив каву і випити її в тиші. Подивився на годинник, а минуло всього десять хвилин і швидко підійшов до шафи, одягнений звичайний одяг і вийшов із квартири. Початок роботи психіатричної клініки був із дев'ятої години. Хотів якнайшвидше потрапити до психолога на першу консультацію та дізнатися, що насправді з ним відбувається, адже це його дуже турбувало і не давало спокійно жити. Вийшов з дому і швидкими кроками пішов до зупинки, зупинився і вирішив не сідати ні на якийсь міський транспорт, а самостійно піти та прогулятися дорогою лісом, що знаходився недалеко біля будинків. Ішов і дивився на дерева, інколи ж у небо і слухав спів птахів. Чув як далеко від нього де знаходилася дорога автомобілі, що їздили, і у кожного був свій звук двигуна. Уважно слухав їх і вже розумів, що за автомобіль проїжджає дорогою, але найбільше схвилювався тим, що зараз йому доведеться поспілкуватися з лікарем. Йому буде дуже важко розповідати про свою проблему, але це було справжнім мужнім рішенням щодо перших змін. Тільки він може поспілкуватися з психологом і розповісти і більше ніхто за нього не зможе вирішити його проблему, а брати когось із собою з батьків це було б не вдачею його віку. Був дорослим хлопцем і повинен самостійно відповідати за те, що відбувається в його житті. Як би йому важко не знав, що потрібно зробити все можливе, навіть якщо це займе більше години, коли він сидітиме навпроти психолога і розповідатиме йому про свою проблему. Повинен все від початку до кінця розповісти йому і тільки тоді зможе отримати відповідь, а так, якщо прийде і сяде на стілець, мовчатиме, у нього нічого не вийде. Психолог повинен також розуміти свого майбутнього пацієнта, що прийшов до нього за допомогою і того, що з ним відбувається, які у нього проблеми. Олег, коли пройшовся лісом, йому стало набагато легше, почав розуміти, що цей світ привітний і в ньому багато радості, а прогулянка лісом додала більше мотивації, щоб почати щось змінювати. Тепер йому хотілося йти не по одному лісі і гуляти наодинці, а з дівчиною, і поспілкуватися з нею на різні теми, провести приємний час, насолодитися життям. Адже цей світ створено не для однієї людини, а для двох. Якщо нічого не зробить то все життя про живе саме і ніколи не зрозуміє для чого в цьому світі є кохання і як від неї отримують насолоду. Що насправді пропонує життя, від якого він дуже далеко.

Вийшов до дороги, ще кілька метрів і побачив будинок серед високих дерев. Це те місце, куди йому треба звернутися за допомогою, а навколо нього росли ялинки, і попереду побачив огорожу та залізні ворота сірого кольору. Біля них стояв охоронець, котрий уважно подивився на Олега. Коли підійшов охоронець, одразу пішов на зустріч. Олег став на відстань кілька метрів і як завжди сказав:

- Доброго ранку.

Охоронець:

- Доброго ранку. А ви куди?

Посміхнувся але розуміючи те, що зараз він дуже сильно заїкатиметься і не зможе вимовити чітко слова йому стало соромно, а обличчя почервоніло, і незважаючи на те, що йому потрібно в будь-якому випадку відповісти охоронцеві та почав говорити такі слова і як завжди одне слово було дуже важко зрозуміти:

- Я прийшов сюди по допомогу. Мені треба записатися до лікаря. Хочу потрапити до нього на прийом.

Охоронець коли почув, як каже Олег, відразу зрозумів, що у цього хлопця великі проблеми і йому потрібна допомога, а працюючи тут довгий час він багато чого побачив людей з різними вадами і розуміючи хлопця у нього змінилися обличчя.

Відразу відповів:

- Добре. Проходьте. Ідіть уперед і з лівого боку ви побачите вхід. Зайдете туди, і всередині там буде адміністрація. Піді йдете до неї і все поясніть, вам допоможуть.

Олег усміхнувся від того, що побачив людину, яку він щойно зустрів і яка її розуміє і всім виглядом показав, що в його мові немає нічого жахливого, і в певному сенсі відчув підтримку. розпочати своє лікування.

- Дякую вам за допомогу.

Повільними кроками розглядаючи місце в якому опинився і будинок, що стоїть перед ним, а воно було старого образу і цей будинок збудували п'ятдесят років тому. Біля входу почав розглядати людей, які там стояли. Він був не першим, хто сьогодні відвідав цей заклад. На годиннику було без десяти дев'ятих хвилин і до відкриття ще залишалося десять хвилин, але не поспішаючи зупинився біля центрального входу і почав читати різні написи на стендах, що стояли біля входу. На них була різна інформація про заходи безпеки та намальовано мапу місцевості та написано різні захворювання і що в таких випадках потрібно робити. Олег усе розумів, швидко прочитав, і нічого такого не побачив. Проаналізуючи все, що було написано. Зробив кілька своїх висновків і за цей час минуло десять хвилин. Коли глянув на годинник, вдруге побачив, що вже треба йти. Підійшов до вхідних дверей, відчинив їх, зайшов до середини, а побачив жінку, що сиділа за склом, і верхи був написаний великий напис «Реєстратура». Підійшов, глянув на жінку, а вона сиділа в окулярах і її волосся було білого кольору. На вигляд їй було п'ятдесят років. Одягнений у білий халат. Жінка уважно дивилася на Олега та Олег підійшовши до вікна і ще більше почав хвилюватись, але не зупиняючись сказав: