Львів самотніх сердець - Юлія Мельникова

батько, невдаха Іцхак, помер від загадкової хвороби. Молода вдова з немовлям на руках, зоставшись без засобів існування, наважилась постукати в дім родича. Досі ні Леві, ні його мати ніколи не бачили Мордехая Цві. Знали лише, і то з чужих уст, що дядько Мордехай багатир, мешкає в гарному домі, має слуг, а також допомагає вбогим учням, які його коштом осягають різні науки й переписують старовинні сувої.

Мордехай Цві забрав Леві до себе в дім виховувати разом з синами Шабтаєм та Елі, вивчати Тору й Талмуд, і не чинив йому жодної шкоди. Гіркоту сирітства (мати Леві небавом померла від гарячки) хлопчикові судилось знати лише з чужих розповідей та оповідок із повчальних книг.

Він полюбив розумників Шабтая та Елі, наче рідних братів, і завжди був їхнім вірним приятелем, допомагаючи в науці.

Родина Цві стала його родиною. Леві навіть ображався, коли хтось нагадував йому, що Шабтай і Елі його не справжні брати, а Мордехай — не справжній батько. Тоді бідолаха Леві навіть уявити собі не міг, яку фатальну роль зіграє в його житті ця спорідненість та які моторошні випробування випадуть на долю тендітного, хоровитого Шабтая.

Якби йому, коли він ще був маленьким хлоп’ям, хтось сказав, що через багато років Леві доведеться під личиною турка мчати до незнаного міста Львова, щоб вирвати з колекції раббі Нехемії Коена каббалістичний манускрипт для Шабтая, він лише посміявся б.

Утім, сміятися Леві не було коли. Від спритності сироти залежала тепер не лише доля самого Шабтая, а, можливо, навіть будучність всіх євреїв. Так стверджував Шабтай, і Леві, який звик вірити братові в усьому, легко з цим погодився.

До Львова — хай буде до Львова, якщо це справді єдиний вихід…

— Я лишень прошу тебе, — сказав Шабтай, й зіниці у нього звузились, наче у сови, що натрапила на яскраве світло, — не впіймайся, будь обережний! Адже раббі Нехемія Коен — наш давній ворог. Він хитрий і лукавий, наче народився не чоловіком, а змієм Левіафаном, що звивається улесливо та підступно. Він відшукає доріженьку до твоєї душі, обкрутить так, що й не встигнеш отямитися…

— Усе буде нормально, — обіцяв Леві.

І — тепер він соромився цього — Леві обійняв Шабтая за плечі.

3. Шабтай Цві на початку свого божевілля. Ізмір. Кінець 1620-х — початок 1640-х pp.

…Мордехай Цві був чоловіком амбітним. Роль звичайного купця, нехай і вельми заможного, проте знаного лише в провінційному Ізмірі, видавалась йому маленькою й недостойною. Замолоду Мордехай багато навчався: спершу в Мореї в одного каббаліста, далі в Ізмірському бейт-мідраші, потім вирішив, що цього замало, й напросився в учні до одного старого рабина з сусіднього містечка. Мордехай мріяв про Каббалу, і тому його не зупинили ані ходіння щодень пішки з Ізміра, ані висока плата за уроки. Аби приховати свої заняття від родини, що посварилась з його вчителем, хитрий Мордехай знімав панські чобітки і йшов босий, ранячи ноги об гостре каміння. Двічі його вжалила в п’яту змія, але впертюх не здався. Магічні гілки Дерева Сфірот, всипані золотими яблуками, заманливо шелестіли доти, доки…

Родинні обставини змусили Мордехая Цві перервати навчання й цілком присвятити себе торгівлі. Спершу він намагався навчатися вночі, розгортав книги, та невдовзі очі заплющувались, купець засинав, нагарувавшись за день. Спробуй-но відшукати силу уважно читати старовинні фоліанти, коли з рання до смерку сидиш в крамниці, вмовляєш покупців, вихваляєш товар, а ввечері ще провадиш щоденні рахунки…

Каббала вимагала повної зосередженості, її уривками та наскоками не засвоїш. Мордехай пожурився та й скорився. Гроші йшли до нього легко, бажаний достаток сповна перекрив колишню невдачу. Багато хто вирішив, що Мордехай Цві геть перестав думати про містику, ставши нудним обивателем.

Утім, мрія залишилась. Ще перед одруженням він став скуповувати рідкісні єврейські рукописи, допомагати вбогим, віддаючи перевагу людям вченим, щоб ті могли спокійно розкривати таємниці творіння, не відволікаючись на пошуки хліба насущного. У кращі роки Мордехай селив у себе, годував і одягав по п’ятеро-семеро каббалістів, виплачуючи їхнім родинам щомісячне утримання.

Узявши собі дружину з бідної, зате славної вченістю родини, що теж вела свій родовід від піренейських біженців, Мордехай молився за сина, який би втілив його юнацькі фантазії, став би великим мудрецем, асом Каббали.

Дев’ятого ава 5386 року, або ж 7 (26) липня 1626-го за григоріанським літочисленням, паркого літнього дня, коли євреї сумують за зруйнованим Храмом, у Мордехая Цві народився син Шабтай.

З’явитися на світ під час жалоби означало для немовляти особливу, може, навіть величну будучність, однак, за словами каббалістів, ця будучність була з темним, ледь не демонічним, відтінком. До того ж, обидва найзатятіші містики, що мешкали в Мордехая й розбирали його колекцію каббалістичних трактатів, клялися, начебто одночасно з криками породіллі в небі затріпотів величезний кажан з чорними, аж синіми крилами, що затьмарили сонце. А кажани прокидаються при сонячному світлі лише у виняткових випадках.

В Ізмірі почали ширитися чутки, що, либонь, народитися в такий день — недобре, і з цим хлопчиськом родина Цві зазнає чимало лиха. Не те, що їхній інший бахур, тишко Елі! Ось цей справді примножить торговельні успіхи вітця, не відволікаючись на жодну містику.

— Не хотів би я дожити до того, що єврейський народ на дев’яте ава шкодуватиме не лише за втраченим Храмом, а й за народженням