Останній ельф - Сільвана Де Марі
Виснажений тривалим плачем і глибокими переживаннями, дракон поринув у сон. Його тихе хропіння раз у раз здіймало в повітря пелюстки й метеликів, наче вітер — хвилі на морі.
«Дракони мають сто п’ятдесят шість хребців, двадцять чотири пари ребер, чотири легені й два серця. Безпосередню за горлянкою в них знаходяться вогнетворні залози, що виробляють глюкозетилконвертазу, речовину, яка перетворює глюкозу на етиловий спирт. Коли та чи інша інтенсивна емоція призводить до збільшення температури тіла, спирт загоряється — і видих супроводжується потужним викидом полум’я. Інгаляція водного розчину настоянки з аконіта, наперстянки та арніки гірської може зменшити неконтрольовані викиди полум’я в новонародженого дракона. Утім, надто концентрований розчин має отруйні властивості, і його інгаляція може виявитися смертельною. Так само й інгаляція звичайної…»
Рецепт простої інгаляції, здатної загасити драконяче полум’я, майже цілковито з’їла цвіль, і його рештки осипалися при розклеюванні сторінок. Та це не здавалось ельфові чимось важливим. Його дракон більше не вивергав ані іскорки. Може, вогонь з пащі — це одне із правил, з яких бувають винятки.
«Інгаляція перцевої м’яти може усунути неприємний запах із пащі».
Де б посадити трохи м’яти? Грядку, або дві чи навіть три…
«Так само й душа дракона — чистий вогонь, — провадив автор трактату вже більш лірично. — У відвазі вони не мають собі рівних, великодушністю неперевершені, їхні знання глибокі, наче океан, а мудрість обіймає землю та небо. І єдине, що може зрівнятися з величчю їхнього ума — це безмежна любов до свободи й до вільного лету».
Йоршкрунскваркйолнерстрінк був такий спантеличений, що відкрив титульну сторінку й перечитав назву книжки. Так, це справді про драконів. Панічний страх перед протягом, здавалося йому, якось не дуже узгоджується з незрівнянною відвагою, так само, як і океан розуму — із плачами над долею загубленої принцеси, не кажучи вже про забуття власного імені.
Таки справді, з усякого правила є винятки.
«Одне тільки слово належно описує дракона: ВЕЛИЧ».
Ну, що ж, кожен має право на власну думку. Може, автор цього трактату був поціновувачем затяжного голосіння та бурчання в животі. А може, те, що пишуть у книгах із драконознавства, стосується всіх драконів на світі, окрім цього.
Може, у бібліотеці справді були й інші підручники із драконознавства, але цей дракон знищив їх, побоюючись, щоб не вийшла на яв його, так би мовити, неправильність. Може, коли він був іще дитинчам, тобто драконятком, словом, недавно народженим, його приятелі дракони глузували з нього через те, що замість кружляти навколо вулканів і гратися в хованки між грозовими хмарами він воліє слухати історії про загублених принцес.
Ельфове серце стиснулося від розчулення. Мабуть, це жахливо — бути прикрим і плаксивим нікчемником у світі величних мудреців.
Він розклеїв дві наступні сторінки, але ще менш вдало, ніж попередні: літери в багатьох місцях стерлися й зовсім не читалися.
«Усі дракони під кінець свого життя відкладають яйце».
Мова третьої рунічної династії не належала до тих, які він знав найкраще. Тому Йорш тричі перечитав цей рядок, аж поки не впевнився, що все зрозумів правильно. Усі дракони під кінець свого життя відкладають яйце. Усі? Вони що, не діляться на самців і самиць? А його дракон — він чи вона? Ельф чомусь завжди трактував його як істоту чоловічого роду.
«Як і деякі морські істоти, дракони народжуються самцями, але згодом стають матерями».
Цікаво. Правда, у книжці не подано наукової назви отих «деяких» морських істот. Непростиме недбальство!
«Висиджування яйця триває тринадцять років, три місяці та вісім, іноді дев’ять днів».
Тринадцять років висиджувати яйце? І ще три місяці та вісім днів?
«Під час висиджування кладки дракон утрачає здатність дихати вогнем, свою відвагу, любов до лету й прагнення свободи. Усе це розчиняється в гарячковому прагненні знайти тепле місце, де можна було б перебувати в цілковитому спокої.
Усе драконове знання тоне в темному всепоглинаючому ніщо: спершу математика, далі геометрія, астрономія, астрологія, пророцтвологія, історія, біологія, мистецтво ловити метеликів — усе це поринає в забуття. Передостання річ, яку забуває дракон — це граматика: дракон починає говорити туманною, малозрозумілою мовою, раз у раз гублячи думку, так, наче вдарився об щось головою. Останнє, що за тринадцять років забуває дракон — власне ім’я, а це — найвище знання, бо ж ім’я — це і є сама душа, особливо в драконів, які в розквіті своїх сил самі вибирають собі ім’я, якщо тільки їм не дав імені той, хто їх виховує».
Йорш ковтнув слину. Його наче мокрим рядном накрили.
«Для висиджування яйця треба багато тепла. В епоху, коли дракони були вельми численні й заповнювали світ, неначе мухи чи сарана, кожний дракон перед відкладенням яйця мав знайти собі іншого, який розповідав би йому історії. Це мусили бути історії, що викликають сильні почуття й глибоке зворушення, бо тільки так дракон може підвищувати температуру свого тіла до рівня, який забезпечує належний розвиток зародка в яйці. Другий дракон — приятель дракона-квочки — окрім як розважати й зігрівати останнього історіями про підмінених дітей та викрадених принцес, має ще один, значно шляхетніший обов’язок: виховати новонародженого дракона, бо ж старий дракон після вилуплення дитинчати живе всього кілька годин, — саме стільки, скільки треба, щоб вирушити в останній політ, востаннє відчути в крилах силу вітру й віддалитися від домівки, так, щоб новонароджений дракон, тільки-но вилупившись із яйця, не став свідком кончини свого батька».
Кончина? Смерть? Його дракон скоро помре? Серце юного ельфа защеміло від болю.
«Через це дракон-квочка буває особливо плаксивим, прикрим, надокучливим, навіть нестерпним, — а все, щоб пересвідчитися, не залишивши місця для сумніву, у терплячості майбутнього вихователя свого нащадка, адже той повинен любити новонародженого, захищати його, а головне — учити його літати, бо саме вміння літати є для дракона ознакою зрілості».
Чому ж він не сказав йому цього? Чому приховував?
Можливо, дракон знищив усі книжки із драконознавства саме для того, щоб він про все це не дізнався.
«Дракон, який висиджує яйце, боїться
