Танок драконів - Джордж Мартін

У Теона від успіху запаморочилося в голові. «Вони й не дивилися. Вони нічого не побачили. Ми провели дівчину просто повз них!»

Але на сходах страх повернувся. А що як їм трапиться Шкуролуп, або Деймон Потанцюй, або Волтон Сталеві Ноги? Або сам Ремсі? «Боги милостиві, тільки не Ремсі, хто завгодно, тільки не він». Що з того, що вдалося викрасти дівчину зі спальні? Вони й досі в замку, всі брами зачинені й замкнені, а на мурах повно чатових. Швидше за все, їх зупинять вартові під дверима фортеці. Проти шістьох вояків у кольчугах, з мечами і списами, Голлі зі своїм ножем нічого не вдіє.

Але вартові за дверима кулилися, підставивши спини крижаному вітру зі снігом. Навіть сержант кинув на жінок лише побіжний погляд. Теон відчув до нього і його підлеглих жалість. Ремсі з усіх них шкуру злупить, коли дізнається, що дружина втекла, а що він зробить з Німаком і Квасним Аліном, навіть думати не хочеться.

Відійшовши від фортеці буквально на десяток кроків, Горобина опустила порожнє відро, й так само вчинили її сестри. Великої фортеці вже й видно не було. Двір перетворився на білу пустелю, повну приглушених звуків, які дивно відлунювали крізь метелицю. Навколо виросли крижані шанці — спочатку до коліна, потім до пояса, потім вище голови. Теон перебував у самому серці Вічнозиму, навколо всюди замок, але його не видно і знаку. Так наче вони з жінками загубилися у краю вічної зими, за тисячу льє за Стіною.

— Холодно,— схлипнула Джейн, бредучи поряд з Теоном.

«А скоро буде ще холодніше». За мурами замку чекає зима, вишкіривши крижані зуби. «Якщо вдасться туди потрапити».

— Сюди,— промовив Теон, коли дійшли до перетину трьох проходів.

— Френю, Голлі, йдіть з ними,— наказала Горобина.— А ми будемо з Абелем. Не чекайте на нас.

З цими словами вона розвернулася й, пірнувши в завірюху, пішла до великої зали. За нею поквапилися Верба і Міртл, і на вітру виляскували їхні плащі.

«Зовсім збожеволіли»,— подумав Теон. Втеча малоймовірна навіть з усіма шістьма Абелевими жінками, а лише з двома вона взагалі неможлива. Але вони зайшли задалеко, щоб повернути дівчину в спальню й удати, що нічого не було. Отож Теон узяв Джейн за руку й потягнув до Бійничної брами. «Це лише напівбрама,— нагадав він собі.— Навіть якщо вартові нас пропустять, крізь зовнішній мур проходу немає». В інші вечори вартові завжди його пускали, але він тоді був сам-один. З трьома служницями він так легко не пройде, а якщо вартові зазирнуть Джейн під каптур і впізнають дружину лорда Ремсі...

Коридор звернув праворуч. Попереду, за пеленою снігопаду, роззявила пащеку Бійнична брама, обабіч якої стояло двоє вартових. Вони тримали восьмифутові списи.

— Хто йде? — гукнув один з чатових. Теон не впізнав голосу. Обличчя було сховане під шарфом. Виднілися тільки очі.— Смердюче, це ти?

«Так»,— збирався сказати Теон. Натомість він несамохіть озвався:

— Теон Грейджой. Я... я привів вам жінок.

— Бідолашні хлопчики замерзли,— мовила Голлі.— Ану зараз я вас зігрію.

Прослизнувши повз вістря списа, вона потягнулася до обличчя гвардійця, щоб, скинувши підмерзлий шарф, поцілувати його в губи. І тої миті, коли її вуста торкнулися його вуст, вістря ножа уп’ялося йому в шкіру нижче вуха. Теон бачив, як розширилися очі чоловіка. Коли Голлі відходила, на її вустах блищала кров, і з рота чоловіка, коли він падав, теж побігла кров.

Другий вартовий тільки рота роззявив, коли Френя схопила ратище його списа. Якусь мить вони боролися, тягнучи списа, поки жінка не викрутила зброю з його пальців і не ляснула його ратищем у скроню. Чоловік поточився, а вона, розвернувши списа, тільки й крекнула, заганяючи гостряк йому в живіт.

Джейн Пул пронизливо заверещала.

— Трясця,— вилаялася Голлі.— Тепер на нас накинуться уклінники, навіть не сумніваюся. Тікайте!

Однією рукою Теон заткнув Джейн рота, а другою схопив за стан і потягнув повз мертвих вартових у браму, а потім через замерзлий рів. Мабуть, давні боги й досі їх оберігали: підйомний міст був опущений, щоб захисники Вічнозиму мали змогу швидко виходити на зовнішні укріплення. Ззаду почувся сигнал тривоги, потім тупіт ніг, зазвучала сурма на внутрішньому мурі.

На мосту Френя зупинилася й розвернулася.

— Біжіть уперед. А я затримаю уклінників.

У своїх великих долонях вона досі стискала закривавленого списа.

Заки дісталися сходів, Теон уже спотикався. Перекинувши дівчину через плече, він почав підйом. Джейн уже припинила опиратися, та й вона була така маленька... але на сходах під сніжком ховалася слизька крига, і на півдорозі Теон оступився й важко гримнувся на одне коліно. Заболіло так, що він мало не випустив дівчину й на мить злякався, що далі вже не зможе йти. Однак Голлі знову поставила його на ноги, й разом вони нарешті витягнули Джейн на зубчасту стіну.

Прихилившись до зубця й відсапуючись, Теон почув унизу крики: Френя у снігу відбивала атаку півдюжини гвардійців.

— Куди тепер? — гукнув Теон до Голлі.— Як нам вирватися звідси?

Лють на обличчі Голлі змінилася жахом.

— Ох, чорти твоїй матері! Мотузка,— істерично зареготала вона,— мотузка у Френі.

І тут вона крекнула і схопилася за живіт. З нього стирчала стріла. Голлі стиснула її рукою, і між пальців їй побігла кров.

— Уклінники на внутрішньому мурі...— видихнула вона, і тут у неї між грудей з’явилася друга стріла. Голлі потягнулася до найближчого зубця — і випала назовні. Сніг, який вона збила, падаючи, поховав її під собою.

Ліворуч дзвеніли крики. Джейн Пул витріщалася вниз, де на очах снігове покривало, яке її привалило, з білого стало червоним. На внутрішньому мурі арбалетник, певно, перезаряджав зброю, здогадався Теон. Він кинувся праворуч, але і звідти бігли люди з мечами в руках. Далеко на півночі почувся бойовий ріжок. «Станіс,— зринула шалена думка.— Станіс — єдина наша надія, якщо зможемо до нього дістатися». Вітер завивав, а вони з дівчиною опинилися у пастці.

Почувся виляск арбалета. Стріла пролетіла за фут від Теона, збивши пласт підмерзлого снігу, який набився у найближчу бійницю. Ні Абеля, ні Горобини, ні Білки, ні інших не було і знаку. Теон і дівчина лишилися самі. «Якщо нас візьмуть живими, то передадуть Ремсі».

Схопивши Джейн за пояс, Теон стрибнув.

Данерис