Сплетіння долі - Аріна Спел

Надавив на лопатки, змусив прогнутися в спині. Я вперлася руками у ліжко. Лясь. Сідницям прилетіло, доволі відчутно, але замість болю збудження розтеклося всім тілом. Лясь. Палає вже з другого боку. Судома насолоди пройшлася животом. 
Взяв мене грубо, без жодної ніжності. Це було те, що необхідно нам обом. 

Після всього, лежачи в ліжку, міцно притискав мене до себе.

-Ти моя, чуєш, лише моя. Я не віддам тебе Барту.

-Кому? Що? Тебе це розізлило? Згадка про нього? Повір, це останнє, про що тобі варто хвилюватися. Я ніколи не буду з ним. Я не граю ні в які ігри, не намагаюся повернути його. Даю слово. 

Він дивився з якимось болем і тугою в очах.

-Я ніколи не зможу дати тобі те що в його силах. Він вільний, він знатний, він заможній. 
-А ще, він рідкісна сволота, від згадки про яку мене верне.- посміхнулася йому я й ніжно поцілувала в куточки губ. - Нам не змінити цей світ. Але маємо шанс не дати зламати нас. Ми можемо бути щасливі. Не на людські очі. Там ти раб а я господар. На одинці, я твоя. Лише твоя. Обіцяю. 
Ми так і заснули, в обіймах один одного. Та відчуття тривоги засіло в середині. 

Чи дійсно цей світ дасть нам спокій? Чи не розчавить нас?