Сплетіння долі - Аріна Спел

Проснутися на самоті було незвично . Дивно, як швидко звикаєш до доброго. Не відчувати поряд Адама, його тіла, його запаху, було дискомфортно. Та я заспокоювалася тим, що це не на довго. 
О десятій годині на мене вже чекали. Його величність, королева і коханка короля. Незмінна трійця. 
Ми обмінялися компліментами, ввічливі запитання чи я нічого не потребую, чи все гаразд. 
Опісля приступила до процедури. Спочатку король, потім королева. Я не втратила і дещиці енергії. Легко прибрала вплив років: зморшки, колір обличчя, стан шкіри. Дійшла черга до фаворитки. Така собі мадам Алекса. Хоч королева й дала мовчазну згоду на ці стосунки, та вибору, як такого, в неї й не було. Ширилися чутки, що ця пані забагато собі дозволяє і вважає себе основною фігурою. 
Я стала, зробила вигляд що лікую, але насправді нічого не робила.

-Не розумію, ви закриті від мене. Ніяк не можу вплинути.- почала виправдовуватись.- Я спробую ще.

Стояла і імітувала інтенсивну діяльність. 
-Розмунте, вона це навмисно. Як це нічого не виходить? Такого ще не було.

-Пташко моя, не нервуйся, ну який їй зиск обманювати. Вона, як ніхто, зацікавлена матеріально.

Й справді. За кожного з них я отримувала 100 золотих. Та гроші були останнім, що могло мене на щось стимулювати. 

-Не виходить .- вибачилася я.- може за місяць чи за два. Зараз ви не сприймаєте мою силу. 
Жінка підірвалася з стільця й вибігла з кімнати. 
Я бачила погляд королеви. Вона знає. Вона вдячна. Те що й потрібно. Ось що не купиш ні за які кошти. 
-Ксеніє, останнім часом, ходять дивні чутки.- звернувся до мене король. І це було незвично. Бо зазвичай ми не розмовляли після сеанс.- ніби ви дуже змінилися. Вас не впізнати. Ось, навіть ваш наречений скаржиться. Каже, ніби зовсім інша людина перед ним. 
Це тривожний дзвіночок. Навіть не так, дзвін. 
-Вашу високість ввели в оману. Нема в мене ніякого нареченого. Та я знаю про яку особу йдеться. Нас з лордом Бартом повʼязують давні стосунки. Інколи, буває, жінка багато пробачає і дозволяє, засліплена любовʼю, але коли уривається терпець, то назад вже нічого не склеїти. Ми ж не будемо опускатися до таких дрібниць, як моє особисте життя?

-Звісно ні. Але є ще одне, раз мова зайшла про приватне. Таку кров як твоя, такий цінний ресурс не можна нехтувати. Думаю, настав час тобі вийти заміж. Я довго давав тобі свободу, але тягнути далі нікуди. 

Гуп. Серце пропустило удар. 
-Ви ж не змусите мене вийти за Барта?

Гуп. Знов зупинка.

-Не розумію в чому проблема.- голос короля ставав різкіший. - він досить не поганий варіант. Сподіваюсь , ти не намірена нести мені всяку нісенітницю про несумісність потоків і таке інше. Я не потерплю цих ігор. 
Це кінець. Ось він.

-Любий- втрутилася королева.- ти правий як ніколи, одруження необхідно. Та в першу чергу нам треба дбати про леді Ксенію. Ти ж не хочеш ризикувати її здібностями. Це у вас, чоловіків, все просто. Біле і чорне. А у нас, жінок, важливі емоції. Дамо леді час подумати. Скажімо півроку. Ти власноруч вибереш декілька підходящих варіантів, а вона обере те, що їй до вподоби. Ми ж не сумніваємося, що ти хочеш як краще і належним чином потурбуєшся про це.

А момент відплати настав швидше, ніж годі було собі й уявити. Це хоч не скасування вироку, але відстрочка. 
-Думаю, ви не будете знов щось вигадувати. Вас влаштує така пропозиція?- в королівському погляді, спрямованому на мене було все зрозуміло. Ослухатися мені не дадуть.

-Це честь для мене.- я ретельно підбирала слова.- та не визнайте за нахабство, можу я й сама подати кандидатуру на розгляд?

Це дасть мені шанс маневрувати. Хоч якось вплинути на події. Можливо, я зможу домовитись про фіктивний шлюб, купити чиєсь мовчання.

-Ну що я, звір якиїсь. Звісно можете. Але без мого схвалення рішення не приймете. 
-Я б не посміла.- вклонилася.
Його високість і королева підвелися, Цим дали зрозуміти, що зустріч, а тим паче всілякі прирікання, закінчені. 

Вийшовши з кімнати, судомно вдихнула. Моє серце, що щойно завмирало, билося галопом. Думки шукали вихід. Пообіцяти королеві будь-що, аби вона допомогла мені самостійно прийняти рішення. А кого я знайду? А якщо і знайду, то це означало віддати життя цій людині в руки. Це може обернутися не меншою катастрофою. Хтось отримає такий вплив на мене, що здатен буде шантажувати до скону. 
Кроки принесли мене до кімнати. Та ніби мало було всього, ніби доля вирішила добити мене остаточно - там на мене чекав Барт. 
Він стояв, підперши вікон. Дивився переможно.

-Чула радісну новину? Його Високість погоджує наше одруження. Тобі ж сказали?

-І тобі привіт. Король наполягає на моєму одружені, але твоя кандидатура не є обов’язкова. З чого ти взяв, що я виберу саме тебе?

-Як?- його обличчя вкрилося червоним плямами.- Мені обіцяли. Мені дали гарантії!!

-Так буває. Коли звʼязуєшся з не надійними людьми. 
 Ось чому все так склалося. Він в змові з кимось. І це його рук справа. Ненавиджу. 
-Знаєш що, я довго був поблажливий до тебе. Хотів по доброму. Та не дуже з того щось і виходить.Доведеться переконати тебе в доцільності нашого заміжжя просто зараз. 

Він в два кроки перетнув кімнату, згріб в обійми і впився жорстоким поцілунком.