Ринок Троєщина - Олег Петренко

Василь Іванович стояв проти демона, а демон уважно на нього дивився готуючись до чогось небезпечного, а це буде без винятку бійка між ними і хто переможе? Ніхто цього не знає, і Василь Іванович також з цим упокорився, розуміючи, що він не найсильніша людина, а звичайний директор ринку, який виконує свої обов'язки. Від страху хотілося багато зробити, але не поспішав і вже не було куди подітися. Що сталося, те сталося. Якщо вони зустрілися, то так мало бути, адже Василь Іванович одразу зрозумів, що зустріч неминуча. Зробив правильне рішення, що залишилося на місці. Виникла думка знайти спільну мову і не поспішати вступати в бій з демоном і він почав давитися на нього добрими очима, показуючи доброту і намір миру. В очах демона не було бажання розпочати розмову і показував усім своїм виглядом, що нікого не хочу слухати та піти на компроміс, щоб про щось домовитися та порозумітися. Якщо йому потрібна була допомога, то Василь Іванович з радістю йому б допоміг і підказав у чому була потреба. Але жодних інших варіантів не біло і намічалася сутичка, яку неможливо буде вирішити словами, як це завжди робить. Завжди був проти того, щоб використати фізичну силу і проти того, щоб одна людина вдарила іншу, розуміючи, що людям від природи є й у кожного надзвичайний подарунок, а це мова, яку мало хто цінує. Це цінував і завжди вирішував питання, розмовляючи з тим, з ким вирішував це питання та використовував свій інтелект для того, щоб домовитися в надважких питаннях і в нього завжди все виходило, а це тому, що він вважав за краще вирішувати будь-яке питання людською мовою. Але не знав чи вміє демон розмовляти чи ні. Виникло інше питання і воно стосувалося демона і того, що він може не розуміти людської мови, а можливо він вміє розмовляти, але лише іншою мовою. У певному обсязі, як було видно, він має свій інтелект. У будь-якому разі Василь Іванович цієї мови не знав, але хотів з ними домовитися і навіть мовою жестів, якщо це було б можливо і вивчив би її дуже швидко, розуміючи, що треба уникати таких моментів, коли починається бійка та знаючи, що це не є самим. правильний вихід із стану та завжди негативні наслідки на обидві сторони. Якщо пощастить він його перший ударити, але невідомо якою швидкістю і силою володіє другий, можливо навіть набагато слабший або сильніший.

Демон зробив крок вперед, а Василь Іванович теж не поступаючись йому зробив один крок вперед для того щоб наблизити до нього але не два кроки вперед як він міг зробити і цього не зробив розуміючи що потрібно дотримуватися дистанції сподіваючись на те, що демон можливо його злякається і втече але це були тільки дитячі думки щойно виникли від того, як він сильно злякався. Чомусь демон також дотримувався певних правил, розуміючи те, що Василь Іванович стоїть навпроти нього і нікуди не тікає і Василь Іванович це розумів, що демон також не біжить на нього на величезній швидкості з кулаками, щоб ударити, він теж чогось боїться. Повз повіяв холодний вітерець, охолодив їхні почуття і бажання битися. У Василя Івановича щойно виникла думка та почав думати про те, щоб поспілкуватися з цим демоном, адже як-не-як він уже при великому бажанні напав на нього і зараз би було б дуже гаряче як йому так і демоном, але чомусь він був стриманий. і не поспішав нападати. Що його стримувало? Василь Іванович цього не знав, але дивлячись на те, що демон стоїть навпроти нього і вже готовий до певних дій Василь Іванович сказав і сам не зрозумів:

- Вибачте, але зараз наш ринок закритий. Якщо ви хочете придбати деякі речі, то приходьте завтра о дев'ятій ранку і у нас всі місця будуть відкриті, а за вашого великого бажання я вам допоможу і дам консультацію з приводу того, що ви хочете придбати. Ви як решта покупців залишитися задоволені.

Демон зрозумів, що Василь Іванович хоче від нього, адже він прийшов за його життям, а тут цей чоловік, що стоїть навпроти, починає розмовляти, пропонувати свої послуги. Демон насупив брови і зосереджено подивився на Василя Івановича, а він не одразу відповів, і минуло кілька секунд, як Василь Іванович застиг на одному місці. Сильно був наляканий, не знав, не міг передбачити наступних дій. Що зараз буде це також було загадкою але вона була дуже небезпечна розуміючи що тут відбувається дивні речі про які він не міг подумати.

Демон нахилив голову та уважно подивилися на Василя Івановича з ніг до голови і відповів:

- Мені потрібне твоє життя.

Від почутого не знав що робити, як відповідати, дуже хотів втекти, але вже не було можливості. У будь-якому разі демон наздогнав і було б те, що має бути, і тому Василь Іванович усміхнувся і через дуже сильний страх, який був усередині нього, відповів:

- Вибачте, але я директор цього ринку і маю до вас велике прохання. Ставтеся з повагою до мене і звертатися як до людини вже у віці та працюючої в службі безпеки, а тому потрібно до мене звертатися як до незнайомої людини використовуючи зовсім інший напрямок спілкування, де ми б зрозуміли один одного.

Демон знову відповів:

- Я прийшов за твоїм життям.

Василь Іванович:

- Я розумію, що вам потрібне моє життя і багато хто хоче у мене його відібрати. Але його просто так не від дам. У мене немає жодного бажання, щоб хтось у мене його забрав. Це моє життя і ним повністю володію і що хочу це з ним роблю. Я ціную своє життя і тому не збираюся вмирати тим більше сьогодні. У мене ще попереду довге життя, а ще краще, що у мене є дуже багато роботи, яку потрібно виконати і тому до смерті мені ще дуже далеко. Я не за яких обставин не продаю своє життя і не від дам і стоятиму до останнього. Так що ви мабуть зайшли не за адресом і швидше за все вам потрібна інша людина, але не я. Я не маю такого передбачення, що сьогодні буде моя смерть. Я ще житиму і проживатиму щасливе життя ще дуже довго.