Ринок Троєщина - Олег Петренко

Василь Іванович незворушно стояв і дивився вперед, але минуло кілька хвилин і все ж таки він не зміг встояти на одному місці і чекати. Самостійно йшов і вирішував усі питання і якнайшвидше не залишаючи питання на потім, а потім не думати про те, що коли була можливість це зробити, а він не зробив, завжди берегло час розуміючи про те, що ледарити або залишати справи коли є можливість виконати роботу зараз.

Василь Іванович спокійно й повільно пішов уперед. З лівого боку були ряди, і всі вони були замку, а з правого боку були також ряди також були закриті, а попереду стелився коридор, який вдалині звужувався. В кінці були видні маленькі сходи, по яких треба піднятися і повернути ліворуч, що підійти до виходу. Над головою було покриття, яке завжди захищало продавців та покупців від неприємної погоди, а це дощ чи сніг та навіть від сонячних променів. Кожен продавець, який знаходився під спеціальним покриттям, почував себе зручно та спокійно міг працювати. Пройшовши десяток метрів, знову почув якийсь звук і склалося таке відчуття, що хтось попереду і того, кого він не бачить наближається, а це були тихі кроки, що лунали з-за рогу. Майже дійшов до сходинки, але там ще нікого не було і розумів, що те, що наближається до нього, він скоро побачить, а що це буде, він про це не мав жодного уявлення і не знав з ким зараз зустрінеться. Сподівався на те, що нічого такого дивного тут не буде, а можливо, це може бути навіть хтось із продавців забув на своєму місці якісь домашні речі і йому довелося повернутися назад. Звук пролунав тоді, коли впав замок і відчувалося неохайне ставлення до майна ринку і могло бути так що випадково вислизнув із рук та впав на асфальт. Вже підійшов до сходів, зупинився і почав чекати на того, хто зараз вийде з-за повороту, але також ці кроки, які лунали попереду, ледь чути було, зникли. Той, хто наближається, зупинився. Іванович вирішив не поспішати, і подумав, що це може бути досвідчений демон, який має свій план і від нього можна чекати всього чого завгодно і може напасти з будь-якого боку. Але, напевно, хто це може бути не знав. Демон, грабіжник чи людина, нікого з них не бачив і ні в чому не впевнений. Це може бути будь-хто і він не знав хто це і завжди обережно до всього ставився і не поспішав бігти туди там, де є небезпека, адже цінував життя і в першу чергу треба берегти себе і не поспішати бігти до неприємностей. Все що він робив так це ретельно обмірковував кожен крок, і в роботі так само поводився при написанні документів і кожен прочитаний документ, кожну розмову обмірковував до кінця щоб розуміти які небезпечні сторони і як з ними бути. Стояти на одному місці - це не в його стилі і йому більше подобалося йти вперед у чомусь. До чого він не брався, якої справи не ставився завжди самостійно робив кроки вперед і наполягав на своїй ініціативі, щоб зробити самому, чим цього дочекатися від когось.

Василь Іванович пішов уперед і зробив кілька кроків, піднявся сходами, повернув ліворуч, а попереду з обох боків були ряди, але між рядами було набагато більше місця для проходу. Вийшов на пряму дорогу, яка вела до виходу і ще треба було пройти метрів сімдесят, і вже був вихід із ринку. Він побачив десять метрів від себе страшне, велике, неохайне, темного кольору, волохату з темними очима і неприємним обличчям і великим зростанням справжнього демона. Василь Іванович злякався, але не подав жодного вигляду, як попереду побачив. Раніше зустрічав таких демонів та перемагав їх. Тепер йому вже нікуди бігти, а він хотів якнайшвидше сісти в свій автомобіль ниву і поїхати подалі від цього місця, щоб якнайшвидше забути цю зустріч і такими були його думки, але вираз обличчя говорив зовсім про інше, а він був серйозно налаштований на цю зустріч. У нього в очах була впевненість і готовність до чогось, що зараз відбуватиметься, а тепер може бути все, що завгодно. Демон не схожий на тих демонів, які раніше зустрічав, але це був демон, який прийшов сюди. Мав певну мету, але яка? Іванович цього не знав і не хотів знати, а бажав з радістю з ним поговорити і запросити на каву, але демони цього не сприймають і в будь-якому випадку вони будуть проти і як завжди наполегливо робитимуть свою справу, намагатимуться по-різному забрати життя, а тут нічого з цим не поробиш, адже це їхня робота. Вони були так створені з самого початку і що Василь Іванович не придумав, то все це було марною тратою часу. Навіть за можливості розповідав би йому анекдоти для того, щоб він усміхнувся і піднявся настрій, а якби прийшов сюди купувати деякі речі, то в будь-якому випадку зробив би йому гарну знижку та залишився задоволений, але демону це не потрібно, і в нього була інша ціль. Василь Іванович коли побачив його жахливий вигляд, і він бум жахливий настільки, що якби не зустрічі раніше з подібними демонами вже впав у запаморочення. Але не стояв на цьому місці, а вже був на виїзді з міста та на його спідометрі була максимальна швидкість. Незважаючи навіть на правила дорожнього руху, він їхав би і не зупинявся, стільки настільки вистачило б бензину в автомобілі, але зараз все зовсім по-іншому. Не знав, що привело цього демона саме на це місце і з якою метою. Також подумав про те, що стільки часу потрібно витратити, щоб сюди дійти, а до цього місця і зустрітися з ним заради того, що відібрати життя у звичайної людини, яка допомагає людям, це було безглуздо.

Василь Іванович ледве стримує всередині страх і стоїть на місці, не розуміючи, чого він прийшов саме сюди. Стояв, думав, а той демон також стояв навпроти, думки проходили дуже швидко та було таке відчуття, що час зупинився, але насправді минуло не більше хвилини, коли вони стали одна проти одної на відстані десяти метрів і дивилися в очі. Це вказувало на те, що Василь Іванович щось зрозумів від того, що демон одразу не напав на нього і побачив, що у певному сенсі навіть обережно до нього ставиться і, можливо, боїться. Ті демони і які раніше на нього нападали вони отримували стусанів що можливо в тому світі ходили чутки про таку людину, яка може перемагати таких істот, а чутки доходять до всіх дуже швидко, а тим більше до інших демонів, і, мабуть, демон розуміє, що потрібно бути обережнішими з цією людиною, яка може постояти за себе і надавати тумаків. Але ця мить тривала недовго.