Ринок Троєщина - Олег Петренко

Василь Іванович знову глянув на хлопця:

- Я так розумію що ви мені хочете порадити ось ці моделі, щоб я краще виглядав і мій зовнішній вигляд був набагато молодшим, адже дівчатам подобаються молодик.

Хлопець усміхнувся:

- Звичайно дівчатам подобаються молоді хлопці, які добре одягнені та розуміють смак у одязі, а не ті, як вийшло, так одягнулися і в такому вбранні ходять вулицею та показують усім, що вони всі знають, вміють і нічого не бояться.

Василь Іванович:

- Звичайно так буває, і зустрічаються хлопці як одягнуть на себе якісь лахміття і потім ходять вулицею не розуміючи, що таке мода, що таке стиль, і відлякують від себе дівчат. А от я не хочу, щоби дівчата від мене тікали. Я хочу щоб все було навпаки, але розумію, що не так легко придбати одяг, який підходитиме під обличчя. Тут потрібно дуже ретельно придивлятися адже спочатку на себе можна одягнути новий одяг і на перших хвилинах в ознайомленні з ним він може сподобатися, а коли мене день чи два то він стає не зручним і вже не подобається і тому потрібно розуміти більше ніж покупець щоб люди не поверталися з незадоволеною особою назад із пропозицією обміняти куплений товар і тому завжди потрібно ретельно підбирати кожну модель. Я також дивитися на покупця і тільки слухати його. Коли минає час куплений одяг зовсім інакше сприймається і він стає вже не таким привабливим як на початку, і не завжди у людей є гроші щоб купити якнайшвидше щось нове, люди носять роками куплений одяг, а іноді через відсутність грошей вони її без задоволення одягають і ходять вулицею, а він їм не подобається, а купити щось нове немає грошей і тому завжди треба думати наперед, щоб не виникало. у покупців такі ситуації незручності. Потрібно не лише цінувати свої гроші, а й людей, вони це бачать, і коли до них є таке ставлення, тоді вони повертаються вже з більшою впевненістю, що тут про них подбають та вони отримують те, що їм дійсно потрібно. Кожен заробляє гроші розуміє як це важко і цінує їх, нікому не хочеться витрачати їх дарма, - хлопець нерухомо стоїть перед чоловіком і нічого не розуміє, а все відбувається навпаки, зараз не він йому дає консультацію, а чоловік розповідає про те, що про що він ніколи в житті б навіть не подумав і його певною метою було одягнути людину, що приходить на ринок - про це повинен думати кожен продавець, якщо він хоче стати справжнім продавцем на ринку, а не вітром, який сьогодні тут, а завтра в іншому місці, - Василь Іванович посміхнувся.

Хлопець тихо сказав:

- Добре я вас зрозумів і хотів би знати.

Василь Іванович:

- Я вас уважно слухаю:

- З того асортименту, який я вам запропонував вам щось підходить?

Василь Іванович:

- Дякую за допомогу, - Василь Іванович посміхнувся, - я директор цього ринку і дякую вам за те, що ви змогли мене підбадьорити, розсмішити і дати цікаву консультацію що мені дуже сподобалося і в майбутньому якщо ви працюватимете так само зароблятимете гроші даючи такі консультації покупцям. Це буде дуже подобатися покупцям, оскільки у вас є певний кордон у спілкуванні. Ви так продовжуйте, і у вас все вийде.

Хлопець здивовано завмер на одному місці, побачивши перед собою справжнього директора ринку Троєщина, який підійшов до нього і почав з ним спілкуватися та жартувати. допоміг йому правильно направити в певному напрямку і показав те, що обов'язково повинен знати кожен продавець, коли стоїть за прилавком і товар.

Василь Іванович усміхнувся, розвернувся і пішов дивитися на продавців, які зараз продають і там були жінки, а вони знову посміхнулися йому. Стояли чоловіки та жінки, які продавали кросівки, спортивний, жіночий, дитячий одяг. Лава біля офісу, яку сам збудував, і найбільше отримував задоволення від своєї роботи та результату, завжди цінував свою роботу. Сів на лаву і почав дивитись на продавців, а потім на годинник і розумів, що в нього залишилося не так багато часу до закінчення обідньої перерви. Завжди жив у своєму режимі і ніколи не запізнювався і знав, що режим має бути в будь-якому разі, а без нього нічого не вийде і завдяки такому відношенню до себе є дисципліна, яка допомагає більше та краще з якістю зробити.

Василь Іванович сидів біля свого офісу, а так його називав. Споруда в середині мала два поверхи і на першому поверсі була охорона, яка завжди охороняла ринок від злочинців та тих, хто хотів щось поцупити. Вони завжди були на увазі до кожної людини що знаходиться на ринку дивлячись та розглядаючи її з різних боків розуміючи що навіть красиво одягнена людина може також нести загрозу та щось поцупити. Охорона завжди була на місці і кожні дві години робила обхід по певній зоні і після чого поверталася назад до себе в місце спостереження, а це все було в цьому будинку й надалі працювала, підтримуючи зв'язок з іншими постами, розташованими по всьому ринку та уважно спостерігаючи за покупцями. Адже люди бувають різні і в кожного свої наміри і навіть у тих, хто має гроші, хочуть щось потягнути, а для когось це задоволення чи швидкий заробіток. І той, хто з досвідом його дуже важко розпізнати та маскується під звичайних чоловіків, жінок, а іноді навіть залучають для своїх справ дітей та таких злочинців важко впізнати. Дивлячись на них нічого не можна зрозуміти і щоб упіймати такого грабіжника потрібно уважно стежити за кожним, хто входить у зону ринку. Василь Іванович розумів, що самостійно підбирає персонал, який працює під його керівництвом і ретельно до всього ставився і дивився на те, як і хто працює. Насамперед звертав на те і яка людина чи працелюбна вона. На співбесіді образи нічого не видно, а він бачив людей наскрізь. Іноді траплялися такі люди, які спочатку показували, що вони роботящі і захоплені своєю роботою, але роблять не довго і з часом зовсім перестають робити. Перестають виконувати свої обов'язки і після них виникали неприємні ситуації, за які доводилося платити з власної кишені і вони пропускали злодіїв на ринок крадених у покупців їхній одяг та інші речі, а за це ніс відповідальність сам Василь Іванович. Після таких випадків дуже ретельно ставився до всього, що відбувається на ринку та у підборі персоналу. Це все було під його наглядом і одна помилка могла коштувати дорого. Після таких випадків на співбесіді завжди ставив різні питання та не зовсім зручні, що давало йому більше зрозуміти людину та майбутнього працівника. Іноді людина мала талант до певного місця роботи, що було відкрито на ринку і повністю відповідало на всі питання, але також згодом змінювалось і переставало працювати, а це нікому не подобалося. На першому місці тут завжди є робота і кожен має працювати, щоб отримувати певний результат. Якщо працівник відмовлявся працювати, то йому спочатку робили зауваження, а потім вже якщо вона не виправлялася і надалі з нею проводили роз'яснювальні профілактичні бесіди, а якщо після цього нічого не змінювалося, то цю людину просили залишити місце роботи і тоді доводилося шукати нового. Були ті, котрі насправді були налаштовані на довгу роботу, але їх було не так легко розпізнати та знайти. Іноді люди поводяться по-різному в певних випадках і тоді коли приходили на співбесіду вони були всі захоплені в цій роботі, а потім нічого не виходило або і ті, які нічого не могли сказати насправді, були працьовиті і тут працювали все життя, а на них мало хто звертав увагу, але Василь Іванович дивився на кожного з різних сторін і розумів, що іноді люди бояться чи хвилюються або їх щось турбує в житті, а це можливо якісь сімейні обставини, які не дають їм можливості повністю зосередитись на роботі, а в цій людині є справжній потенціал працьовитості та відповідальності за своє місце роботи і таких людей Василь Іванович одразу забирав до себе на роботу, розуміючи, що тут треба працювати, а без роботи тут нічого не буде. Це стосувалося охорони постійно несучої відповідальності за все, що відбувається на території ринку і потрібно було ретельно стежити за кожним, хто приходить сюди. В офісі на першому поверсі як завжди два охоронці, один охоронець сидить на своєму місці та тримає зв'язок з іншими постами охорони, а другий йде на обстеження певної території та коли повертаються, вони змінюються і надалі продовжують працювати. У нічний час всі покупці залишають територію ринку і все закривається на залізні великі ворота і вішається величезний замок, а на ринку нікого не залишається і тільки ті, хто його охороняє, починають ретельніше працювати. Усі працівники, які після шостої години залишають ринок, закривають свої місця на замок, адже злодії були різні і мали таке обдарування та талант, що іноді вони робили свою справу так тихо, що ніхто нічого не помічав, але згодом їх знаходили і вони були покарані, оскільки це було потрібно, вимога закону. Усі знають та розуміють, що це місце, де треба працювати.