Проклята - Наталка Смеречинська

- Вітаю з новою посадою, начальнику радомисльської ОДПУ Остапчук!

Чекіст не поспішаючи взяв цигарку у колеги та прикурив, від запропонованої папіроси Зіневича.

- Хто доповість товаришу Ушеренко, що його наказ виконано? - начебто байдуже запитав начальник малинської НКВС.

- Я вже відправив телеграму до Києва - спокійно попихкуючи цигаркою відповів Остапчук, все ще вдивляючись в горизонт куди зник товарний потяг з Ренеком. 

- Швидко ж ти! -Зіневичу не вдалося приховати розчарування в голосі - Далеко підеш, товариш Остапчук! 

- Головне, щоб не далі ніж він - вказав  сивий в сторону колії, натякаючи на колишнього начальника -  Кажуть в тебе є гарна сивуха, пригостиш?

- Авжеж - пожвавішав Зіневич і добродушно ляснув сивого по спині - Беріг до особливих часів. Поїхали! Відсвяткуємо!

- А заодно і пом'янемо - тихо собі під ніс сказав новий начальник радомисльської ОДПУ та Зіневич його вже не чув, впевнено крокуючи до  виходу з залізничної станції де на нього вже чекала службова бричка.  

***

Шмухлер змерз так, що здавалося не відчував жодної клітинки у своєму тілі. Собачий холод скував руки та ноги, але нещасний навіть і не думав кудись іти, грітися. Ба, навіть більше, він боявся поворухнутися, сидячи на козлах. Адже невідомо в якому настрої буде пан начальник ОДПУ коли повернеться. Знаючи лиху вдачу Ренека, Шмухлер навіть і не надіявся вибратися з цієї пригоди живим, але... Ранок плавно перейшов в обід, за обідом почав насуватися вечір, а начальника все не було. Конячка Шмухлера вже давно тривожно тупотіла на місці не розуміючи, чому повинна мерзнути на цьому морозі й чому її недолугий хазяїн не бажає повертатися до теплої домівки?  Блаженна худобина зовсім не знала, які трагедії розвертаються навкруги і як ці дивні створіння - люди, вміють робити життя один одного нестерпним. 

Врешті-решт, коли на Малин спустилася ніч Шмухлер зрозумів: Ренек не з'явиться! Швидше за все начальник ОДПУ забув за нього і тоді...

- Но! - тихенько потягнув віжки балагул  невпинно озираючись навкруги. Та на вулиці була тиха ніч, сяяли зорі й потріскував мороз. 

" Невже врятувався?!" -  не вірив своєму щастю Шмухлер від'їжджаючи з кожною секундою все далі й далі від Малина. Ох, права була матінка, коли вчила його маленького, збираючи до синагоги: "Сину, молися до Господа Бога, якщо маєш потребу. Він своїх дітей захистить". видно почув його Всевишній і зглянувся над бідним сином дому Ізраїля.  Треба буде обов'язково віддячити Сущому.

Ні, в синагогу і навіть в клойз  Шмухлер не піде - політична ситуація не та, Всевишній має зрозуміти. Але Песах  він все-таки відсвяткує, а може навіть і Суккот, подивимось.. Головне, щоб страшний Шейнблат про нього не згадав.

І тільки на наступний день, після безсонної ночі, коли балагула мучили кошмари з Ренеком в головній ролі, Шмухлер дізнався, що у них в місті відтепер новий начальник ОДПУ. 

****

Дорогі друзі, маю сказати, що на цьому історія Ренека закінчилася. Придумати кращу смерть для цього звіра та нелюда, яку придумало йому справжнє життя жодна фантазія автора  не змозі. Якщо прибрати містичну складову, то начальник радомисльської ОДПУ загинув саме так. Привіз на станцію в Малин нових арештантів і був закинутий в вагон разом з ними, своїми ж "товаришами". Свідком цього був той самий Шмухлер, якому вдалося пережити  страшні сталінські часи і померти в кінці 70-х. Саме він і розповів про беславний кінець вбивці та садиста Ренека Шейнблата.