Відірвана від коренів - Наомі Новік

з зеленим поясом, щоб виглядати акуратно. Я зробила радісний глибокий вдих: ніяка вага не тягла мене вниз від плечей до щиколоток, не тиснув корсет, не було нескінченних мережив: одяг був простий, зручний і легкий. Навіть магія не вилетіла з мене так жахливо. Я не відчувала втоми взагалі.

— Якщо вас влаштовує таке задоволення, — сказав Дракон, у його голосі капав сарказм. Він простягнув руку, і підкликав книгу, що прилетіла з полиці. — Почнемо зі складового змісту заклинань.

Розділ 4

Хоч як мало мені подобалися чари, я була рада, що тепер не потрібно було виснажуватися через сукні. Але я не була зразковим учнем: я не лише забувала орфографію і слова, які потрібно було зубрити, у мене не заладилося з вимовою. Я невиразно бурмотіла і плутала їх раз за разом, так що заклинання, яке повинно було встановити почергово десяток інгредієнтів для пиріжка…

— Я навіть не намагаюся навчити вас варити зілля, — сказав він їдко, коли я змішала все в твердий безлад, який навіть не міг бути використаний на вечерю. Інше заклинання, яке повинно було акуратно накренити вогонь в бібліотеці, де ми працювали, здавалося, не подіяло взагалі, поки ми не почули далекий і зловісний тріск, а тоді побігли нагору, щоб знайти зелене полум'я, яке вистрибувало з каміна у кімнаті для гостей, над бібліотекою, і вже повзло по шторах вгору.

Він кричав на мене і несамовито лаявся протягом десяти хвилин, після того як йому нарешті вдалося погасити роздутий і впертий вогонь — обзиваючи мене дурною баранячою головою і ікрою свині фермера.

— Мій батько дроворуб, — ображено заявила я.

— Ага, то ти з тих незграб, які вміють хіба махати сокирою! — прогарчав він. Але навіть так я більше не боялася. Він тільки тріщав до знемоги, а потім виганяв мене геть, і я була не проти його крику взагалі, тому що знала, що у нього не було ніякого наміру роздерти мене зубами.

Я майже шкодувала, що не вчилася краще, тому що тепер могла сказати, що була його розчаруванням, як любителя краси і досконалості. Він не хотів мати такого студента, але, будучи обтяжений моїм навчанням, хотів зробити з мене велику і вмілу відьму, і передати мені своє мистецтво. Коли він давав мені приклади вищої магії, великі складні переплетіння жестів і слів, які звучали, як пісня, я відчувала, що він любить свою роботу: його очі тоді блищали, ніби ліпили заклинання зі світла, а його обличчя набувало майже красивої відстороненої трансцендентності. Він любив свою магію, і він розділив би цю любов зі мною.

Але я була просто щасливою, коли могла без помилок пробурмотіти кілька заклинань, відбувши свою неминучу лекцію, і бадьоро бігла вниз в підвал, щоб вручну подрібнити цибулю на обід. Це дратувало його до краю, і небезпідставно. Тепер я знаю, що я була дурною. Але я не звикла думати про себе, як про якусь важливу персону. Я завжди була в змозі зібрати більше горіхів, грибів і ягід, ніж будь-хто інший, навіть якщо ділянка лісу була підібрана більш ніж півдюжини разів; Я могла знайти пізні трави не в сезон і стиглі сливи раннім літом. Моя матір часто говорила, що я брудню одежу наскільки, наскільки це можливо: але якщо я повинна була вирити гриб з-під землі або проштовхнутися крізь ожину або залізти на дерево, щоб зірвати плід, я це робила — щоб повернутися з повним кошиком, і чути її зітхання замість криків розчарування про мій одяг.

Але це було так давно, коли мої подарунки втішали її, і коли я думала, що нічого не має більшого значення, крім моєї власної сім'ї. Навіть зараз мені не приходила в голову думка про те, що магія це дещо більше, ніж створювати безглузді сукні і робити невелику роботу, яку можна було зрештою зробити вручну. Я не заперечувала проти відсутності у мене прогресу, хоч це дратувало його. Я навіть змогла знайти у цьому свого роду задоволення. Тим часом осінь і початок зими відійшов у минуле і наблизилося свято Середини зими.

Я могла дивитися у вікно і бачити свічки-дерева, які ставили на площах кожного села, їх заготовляли ще восени, і вони на свято всіювали вогнями всю темну долину аж до межі, де починався Вуд. Вдома матір готуватиме великий окіст м'яса, з якого капатиме жир на картоплю. Мій батько і брати будуть розвозити великі в'язанки дров на свято на кожне господарство, зі свіжозрізаними сосновими гілками зверху; вони поставлять свічку-дерево у нашому селі, і воно буде високим, прямим і повним сухих гілок.

У наступному дворі Венса варитиме каштани з чорносливом і морквою, готуватиме шматки ніжної яловичини, побільше, і Кася — Кася теж буде зайнята роботою, в кінці кінців. Вона готуватиме чудово прикрашений домашній торт з малюнком Шилки на ньому, наливаючи потрошку наступні шари крему на кожному повороті, щоб утворилися соснові шишки на його краях. Вона навчилася робити це, коли нам було дванадцять: Венса виміняла мереживну вуаль, в подвійну висоту її росту, у якій виходила заміж, в обмін на навчання Касі рецепту у жінки в Смольнику. Так що Кася буде зайнята готуванням теж.

Я намагалася бути радою за неї. Але мені в основному було шкода себе. Було важко сидіти одній і мерзнути в моїй кімнаті наверху башти, під замком. Дракон не відзначав це свято; все, що я знала, що він навіть не знав, що сьогодні святковий день. Я пішла в бібліотеку, так, як і завжди, і прогуділа заклинання, і він звично покричав на мене деякий час, а потім відпустив.

Намагаючись вилікувати свою самотність, я пішла на кухню і зробила собі невеличке свято — шинку, кашу і тушковані яблука, але коли я поставила всі тарілки разом, то все ще