Право на кохання - Софія Вітерець

– То значить герцогиня Кертійська, так? – лукаво посміхнувся Дартен. Значить просто блефував…

– Ех ти… А я ж то думаю… Всіх знаю, а тут…

– Та розслабся. Це просто жарт, – посміхнувся той своєю навдивовижу чарівною та світлою посмішкою.

– Дурник, – штурхнула його в бік, злегка розколихавши човен.

– Агов там, голубки, обережніше, бо якщо перевернемось через вас, то ніхто вже не допоможе, – дядечко й справді мав рацію.

– Пробачте, – в один голос промовили ми й губи самі розтяглися в мовчазні посмішки.