Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

– Ми можемо продовжити? - запитала я, коли біль схлинув.

- Я вражений вашою працьовитістю, Ваша Величність, - схилив голову Лоренс. – Але на сьогодні урок краще припинити. Ліки лише зняли симптоми, але ваш енергетичний резерв занадто виснажений для подальшої роботи. Якщо ви частіше тренуватиметеся, він розшириться і стане набагато більше, але вже сьогодні ви продемонстрували неймовірні результати, я приємно вражений. Провести вас до покоїв?

- Ні, - я хитнула головою та озирнулася. - Прогуляюся сама. Дякую за урок, Лоренсе.

Чоловік вклонився мені, а я побрела коридором, зацікавлено розглядаючи інтер'єри. Встигла вийти в сад, вдихнути аромати квітучих дерев, майже дійшла до фонтану і раптом відчула дивну порожнечу всередині. Похитнулася, світ навкруги закружляв. Встигла почути чийсь стривожений окрик:

- Ваша величність!

І прокинулася. Під вухом співав будильник.

- Куди б тебе зачарувати? - простогнала, вимикаючи дратівливу мелодію. Голова розколювалася, і я відчайдушно пошкодувала, що я не можу наказати слугам принести мені цілющого зілля. Довелося морщачись вставати, по стінці добратися до сумки та шукати в ній знеболювальні.

Поки намагалася вмитися і привести себе до нормального вигляду, телефон не збирався мене шкодувати. Один за одним чулися звуки вхідних повідомлень, листів на пошту та дзвінки.

Коли смартфон опинився у мене в руках, я прочитала ім'я того, хто дзвонив, і застогнала вголос.