Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн

- Так, - усміхнувся і за звичкою запропонував супутниці руку. Вона спантеличено кліпнула, але прийняла її.

На першому поверсі скляної будівлі було дуже світло від яскравих прямокутників з різнокольоровими буквами. Праворуч розташовувався пропускний пункт з охороною, яка минулого разу пустила мене в офіс, а ліворуч була шумна зона. Ми пройшли коридором і зупинилися біля маленьких столиків. Декілька з них були зайняті: дівчата пили щось із маленьких стаканчиків, розмовляли чи дивилися у свої прямокутники.

- Капучино? - запитливо зиркнула на мене Олівія.

- Що це? - уточнив я, оглядаючи зал. Все здавалося чужим і незрозумілим, практично позбавленим сенсу, як часто буває у снах, але водночас надто реальним.

- Кава з молоком, - пояснила дружина, і я перевів на неї погляд. У цьому світі на межі сірості і яскравих вивісок лише вона здавалася мені справжньою і природною, ніби вона була живою. Наче в мій сон пробралася інша людина. Навіть Моллі відчувалася декорацією, але не Олівія. Захоплений цими думками, я лише кивнув.

- Почекай тут, - дружина вказала на вільний столик, а сама попрямувала до двох дівчат у темних фартухах, що розмовляли за стійкою. Мені залишалося лише зайняти місце та спостерігати за її рухами.

- Гаразд, Ітане, - через кілька хвилин Олівія зітхнувши поставила переді мною стаканчик і сіла навпроти. - Розповідай, чого ти хочеш. До речі, де Моллі?

- Спить, - знизав плечима, роздивляючись дивний напій. Сподіваюся, уві сні підсипати отруту неможливо. Спробував, але з першого ковтка було незрозуміло сподобалося мені чи ні. Потім запізно здивувався: - А ви з нею знайомі?

- Можна і так сказати, - пирхнула Олівія й опустила очі. - Ти, звичайно, міг би й познайомити дружину з коханкою, коли казав, що від мене секретів немає.

Я насупився, бовтаючи загадкове капучино у паперовому стаканчику. Все ще дуже багато незрозумілого було в цій ситуації, варто дістати більше інформації.

- Тут заведено мати коханок?

Олівія, почувши це питання, закашлялася. Потім обвела поглядом місце, в якому ми сиділи:

- Саме тут?

- Ні, - серйозно хитнув головою. - У цьому суспільстві.

- Ні, - після паузи відповіла дружина. - І одружуючись, ми з тобою обговорювали, що зраду один одному не пробачимо. Присягання вірності та таке інше... Я думала, що ти хоч це запам'ятав.

Отже, я навіть клятву уві сні стримати не можу. Ось тільки чому проміняв Олівію на Моллі, а не навпаки? З другою навіть говорити було не цікаво, а дівчина, що сиділа навпроти, причарувала з першого погляду. Навіть спохмурніла вона мило.

- Вибач, - зумів видихнути, хоч зовсім не знав, що варто казати в такій ситуації.

- Це вже не важливо, - відмахнулась Олівія. - Учора ввечері ти сказав, що не зустрічатимешся зі мною без свого адвоката, і побачимося ми лише в суді. Чому ти зараз прийшов? Якщо чесно, то я не маю настрою і сил грати в ігри.

Мій погляд блукав по обличчю дівчини, що сиділа навпроти, ковзав по плавних лініях вилиць, рівних брів, густих вій, а я ніяк не міг згадати, щоб говорив подібне. Мій сон продовжується навіть, коли мене в ньому немає? Кумедно.

Олівія розглядала свої руки, якими охопила стакан, а я відчув, що мені просто подобається сидіти поруч із нею. На душі ставало якось надзвичайно спокійно і легко. Здавалося, навіть голоси людей і навколишні звуки зникли, поки я милувався її опущеними повіками та гладкою шкірою.